Що найбільше вразило вас у романі чорна рада​

Часто серед молоді виникає таке запитання: «Зара­ди чого можна віддати своє життя? В якій ситуації?» Скажімо, друг зазнав нападу озброєних бандитів. Зви­чайно, в такому випадку не можна стояти осторонь, не­обхідно йому до Але ж знову-таки — це надто вузький підхід. Ну, а коли в подібному становищі опи­ниться незнайома людина? Теж на до треба прийти обов'язково! Інакше не будеш себе поважати.Тепер уявіть таку ситуацію. Людина тоне. Ти на бе­резі, але не вмієш плавати. Звичайно, треба зробити все можливе, щоб її врятувати. Але чи треба самому кида­тися в воду? Мабуть, це буде безглуздою жертвою. На­віть тоді, коли той, хто тоне,— твій найближчий друг, однаково не до А залишаючись на березі, можливо, щось і зробиш для його врятування.Із наведених прикладів уже неважко зробити висно­вок: не можна перевіряти дружбу готовністю віддати життя. В крайніх ситуаціях, у годину тяжких випробу­вань люди жертвують собою. Але не заради самої дружби. В ім'я високих, благородних ідеалів, в ім'я тор­жества справедливості, в ім'я права називатися Люди­ною з великої літери.

Дума про Марусю Богуславку» є перлиною українського народного епосу.

У ній йдеться про те, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків. Одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка» і запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській».

Невольники, які тридцять літ «Божого світу, сонця праведного» не бачили, звісно, знати не могли. Тоді Маруся повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень». Вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник.

Объяснение: