Мавки в давньоукраїнській міфології — це душі померлих дітей. Вони живуть у лісах та в полях. Згідно з віруваннями українців, мавками ставали маленькі діти, які померли нехрещеними або яких убили їхні матері. Також мавками ставали ті діти, які померли на Русальному тижні (так ще називають тиждень після Трійці, коли по землі, як вважалося в давнину, ходять русалки). Люди вірили, що після смерті ці діти потрапляли до русалок. Водяний — в слов’янській міфології дух, який мешкає у воді, хазяїн вод. Водяні пасуть на дні річок і озер свої стада — сомів, коропів, лящів та іншу рибу. Командує русалками, ундинами та іншими водними жителями. Хапуном називають тому що любить затягувати людей на дно, щоб ті його розважали
«Іщітє і обрящете! Сьогодні нема, завтра нема, післязавтра — мільйон!».
«Ох, земелько, свята земелько, Божа ти дочечко… Як радісно тебе згрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по власній землі ходить. Глянеш оком навколо — все твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…».
«Блажен чоловік, іже скоти милує».
«Тілько коти в таку пору сидять у хаті на печі, а робітники та собаки надворі повинні буть»
Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість.
Хоч голий, та веселий.
Поживишся скибкою, як собака мухою.
Що не кажи, а у нього є зайці в голові.
«Бери і в свого, і в чужого»;
«лупи та дай»;
«гріх у неділю снідать»;
«худобу ганять в празник гріх»;
«… а на свої не будуть пить. Від своєї, кажуть, у грудях пухне».
«Така з’їжа, така з’їжа, що й сказать не можна! Повірте: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не спієш оглянуться — вже зїли. Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають…». «Мене вже ці думки зовсім ізсушили… До того додумаєшся, що іноді здається, наче хто вхопив тебе за ноги і крутить кругом себе! А вони до того байдужі, тілько й думають: їсти і спать — і жеруть, і жеруть, як з немочі, а сплять, як мертві».
«Вони надолужать: то змиваннячком, то взуваннячком».
«Іщітє і обрящете! Сьогодні нема, завтра нема, післязавтра — мільйон!».
«Ох, земелько, свята земелько, Божа ти дочечко… Як радісно тебе згрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по власній землі ходить. Глянеш оком навколо — все твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…».
«Блажен чоловік, іже скоти милує».
«Тілько коти в таку пору сидять у хаті на печі, а робітники та собаки надворі повинні буть»
Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість.
Хоч голий, та веселий.
Поживишся скибкою, як собака мухою.
Що не кажи, а у нього є зайці в голові.
«Бери і в свого, і в чужого»;
«лупи та дай»;
«гріх у неділю снідать»;
«худобу ганять в празник гріх»;
«… а на свої не будуть пить. Від своєї, кажуть, у грудях пухне».
«Така з’їжа, така з’їжа, що й сказать не можна! Повірте: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не спієш оглянуться — вже зїли. Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають…». «Мене вже ці думки зовсім ізсушили… До того додумаєшся, що іноді здається, наче хто вхопив тебе за ноги і крутить кругом себе! А вони до того байдужі, тілько й думають: їсти і спать — і жеруть, і жеруть, як з немочі, а сплять, як мертві».
«Вони надолужать: то змиваннячком, то взуваннячком».
«3 приобрєтєнієм, а через чево, єжелі удастся».
Объяснение: