В
Все
М
Математика
А
Английский язык
Х
Химия
Э
Экономика
П
Право
И
Информатика
У
Українська мова
Қ
Қазақ тiлi
О
ОБЖ
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
У
Українська література
М
Музыка
П
Психология
А
Алгебра
Л
Литература
Б
Биология
М
МХК
О
Окружающий мир
О
Обществознание
И
История
Г
Геометрия
Ф
Французский язык
Ф
Физика
Д
Другие предметы
Р
Русский язык
Г
География

Що Павло Глазовий висміює у гоморесці "заморські гості"? ​

Показать ответ
Ответ:
gnezdozatokaиванка
gnezdozatokaиванка
08.03.2022 14:57

ответ

Його творчість, що стала підсумком найвищих досягнень давнього українського письменництва та композиторства, й донині має великий вплив. Значну роль у житті та творчості Г. Сковороди мала музика. Вона була його вірною супутницею, з нею повязані всі основні етапи його творчості й діяль­ності. Народну пісню філософ вважав за засіб пропаганди волелюбних ідей, заклик до чесного трудового життя, до морального самовдосконалення.

Григорій Савич Сковорода як поет, композитор та професійний музи­кант збагатив музично-поетичну творчість новими темами, новими моти­вами та образами. Музична мова більшості його пісень тяжіє до народнопі­сенного мелосу. Водночас його пісні знаменують собою народження нового жанру — сольної пісні з інструментальним супроводом. Підтвердженням певної традиції виконання пісень Г.С. Сковороди з інструментальним суп­роводом існує безліч прикладів.

Музично-поетична творчість Григорія Савича Сковороди представлена кантами й піснями. За життя автора його пісні не друкувалися. Їх співали прості люди скрізь по Україні, ці пісні ще й досі побутують у народних

«редакціях» та переробках. Лише декілька пісень знаходяться у рукописних збірниках кінця XVIII — початку XIX ст.

Григорій Савич Сковорода був надзвичайно музично обдарованою лю­диною. Все життя не розлучався він із народною піснею, майстерно володів сопілкою, скрипкою, бандурою, гуслями. «Він почав музичне поприще в домі батька своєю сопілкою, свіріллю. Там... він з раннього ранку виходив у гай і награвав на сопілці... Поступово він так удосконалив свій інструмент, що міг на ньому передавати перелив голосу птахів співучих. З того часу му­зика і спів стали щоденним заняттям Сковороди».

Як бачимо, Григорій Сковорода, співаючи своїх пісень, часто супрово­див спів грою на інструменті або акомпанував іншим. Відомий дослідник українського музичного мистецтва О.Я. Шреєр — Ткаченко писала: «Пісні Г.С. Сковороди — це новий і значний етап у розвитку камерної вокальної музики», зокрема пісні-романси. І не тільки завдяки їхній новій тематиці, а й тому, «що це був новий тип вокально-інструментальної музики, тобто пісні з інструментальним супроводом, що? як відомо, безпосередньо пере­дували українському солоспіву [5].

Характеризуючи пісенну спадщину Г. Сковороди, досліджуючи його творчість та біографію, можна констатувати той факт, що Сковоро­да був музикантом, співаком, композитором та педагогом — вокалістом «сладкозвучия».

Незначна кількість пісень Григорія Сковороди знайшлася в наш час у вірогідних нотних записах, оскільки сучасне мистецтвознавство досі ще не має у своєму розпорядженні жодного, зробленого Сковородою запису мелодії його пісень. Мабуть саме в цьому філософська суть і зрозумілість слів Сковороди: «Мир ловил меня, но не поймал». Творами Григорія Сави-ча захоплювалися відомі українські, російські митці, вчені, поети. Твори філософа були благодатним зерном творчості Т.Г. Шевченка, який згадував Сковороду у вірші, присвяченому А. Козачковському.

Нашу увагу більше привертає значення мислителя, письменника, гу­маніста в історії розвитку як вітчизняної культури взагалі, так і його но-варторство у музичній та вокальній спадщині. Г.С. Сковороду ми вважаємо засновником побутових світських сатиричних пісень, про що свідчать праці історика української літератури М. Возняка. Органічний зв'язок пісенної творчості Григорія Сковороди з життям і долею народу зумовлює те, що не лише в тематиці, ідейному змісті, художніх образах, а й прийомах і формах Сковорода спирається на народний досвід, на засоби українського музич­ного фольклору.

Г.С. Сковорода обожнював народні пісні: «Сія песнь есть из древних малоросійських и есть милая икона, образующая весну...», — таку цікаву характеристику дає Г. Сковорода українській веснянці. Подібних прикладів досить багато, тим більше, що Сковорода вперше в Україні довів цінність української пісні, піднісши її авторитет і роль у літературі, а, отже, і в усь­ому світі. Доказом наших думок є слова професора М.П. Попова про те, що Г. Сковорода, по суті, вперше в Україні усвідомив і зробив цим внесок у формування змісту підготовки вокалістів.

Визначаючи неординарність, своєрідну святість Григорія Савича Ско­вороди, життєвим девізом якого було: «Краще мені хліб з водою, чим мед з бідою», можна зрозуміти народну любов до генія, якого, за словами Д. Евар-ницького, люди вважали за праведника, який своїм словом, своїми піснями і чудовою грою на сопілці замовляє душевні й сердечні рани.

0,0(0 оценок)
Ответ:
mia73
mia73
04.12.2021 01:03

Михайлик — це маленький хлопчик з безпосереднім та щирим сприйняттям навколишнього світу. Як і всі діти в цьому віці, він любить дурачитися і радуватися життю. І хоча він і живе бідно в важкий післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому справжнє щастя. І хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву книжку.

Більш за все Михайлик хотів вчитися, тому він рано почав читати і книжки йому стали мудрими порадниками та вірними друзями. Навіть те, що хлопчик немав взуття, одягу, зошитів та підручників, його не зупиняло йти до своєї мети – стати вчителем. Він власноруч виготовляв чорнило і взимку босоніж бігав до школи, або, загорнувши в кирею, через усе село його носив батько.

З раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан, він вчиться любові до рідного подільського краю, щирості, співчуття та людяності, і вже вміє відрізнити злих лицемірних людей від добрих справедливих. Він поважає працю дорослих і з радістю допомагає своїм батькам. Рідні були для нього найкращими вчителями. Від батька він навчився поважати багату на врожаї землю та трудівників в полі, від мами – любити природу рідного краю та з добротою відноситися до людей, від діда навчився бачити в простому прекрасне та незвичайне, а також дотепного гумору та бути майстром на всі руки.

Оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним, зокрема, Мар’яна намагається йому до для дівчини Люби він є найщиріший друг, а дядько Себастіян часто проводить з ним вечори. Михайлик лише починає формуватися як особистість, а дорослі вже бачать великий потенціал в цього хлопчика, адже Михайлик не лише кмітливий і розумний, а ще й цілеспрямований, так як для того, щоб дістати нову книжку що лише він не вигадує.

Дід пророкував йому: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри…» і пророцтво збулося. З сільського маленького нікому невідомого хлопчика виріс великий український письменник, який не забув свої корені, і добре пам’ятає всіх рідних і односельців, завдяки яким його мрія збулася.

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Українська література
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота