Кінь Шептало є втіленням алегоричного образу. Але як це зрозуміти? З самого початку твір здивував нас спокійністю сюжету та незвичайною оповіддю автора. На перший погляд Шептало звичайний, хоча й дуже красивий, кінь. І тільки пізніше ми розуміємо, що цей звичайний кінь, є особливим. Шептало - це образ людини. Дуже часто в житті можна зустріти таких людей, які бажають виділятися з сірої маси, але не можуть через страх і презирство інших людей. Такі люди стараються підпорядковуватись суспільству та середовищу в якому живуть. Нажаль, деякі люди з великим потенціалом просто ховаються за чиєюсь спиною, за чиєюсь індивідуальність. Кожна людина безперечно має свої особливості. Кожен з нас індивідуальний та особливий. Потрібно не піддаватись тиску суспільства. В оповіданні Шептало знає що він особливий, він розуміє, що може втекти і здійсняться його заповітні мрії. Він бажає бути вільним, почесним, гордим конем. Білим конем. Яскравою подією було купання Шептала в річці. Коли той побачив, який він насправді. Він був захоплений собою, своєю красою та незвичайністю. Шептало хотів бути незвичайним конем. Йому це вдалося на деяку мить. Та нажаль, він повернувся до конюшні. Особисто в мене, це викликало здивування. Чому ж він повернувся, якщо так бажав виділятись? Бажав бути вільним... В стаді з іншими кіньми, Шептало завжди йшов осторонь, хоча й не відбивався далеко. Напевно це добавляло йому упевненості. Він любив самотність, був вільним у душі хоча й понівеченим ззовні. Шептало часто мріяв про волю, про цирк. Він згадував дитинство, своїх рідних, які також були особливими. Після втечі кінь відчув силу і справжню свободу. Його повернення назад - це образ слабкості. Образ людей, які через негаразди можуть опустити руки та просто здатись. Нажаль, на шляху до мети безліч перешкод і негараздів. Та не всі з ними справляються. Оповідання нас наштовхує на роздуми про життєвий вибір сучасної людини, про можливість зберегти власну індивідуальність.
Дивний школяр Двох онуків дід старий Посадив на руки Та й розказує казки, Слухають онуки. Раптом менший запитав: — А скажіть, дідусю, Ви ходили в перший клас? — Та ходив, Павлусю.— От був номер! — малюки Сміхом залилися, — Як до школи ви прийшли З бородою й лисі.
Найкраща мова Йде синок до школи вперше. Пита батька мати: - Якій мові ми синочка Будемо навчати - Українській чи російській? Обидві ж хороші. - Хай вивчає ту, якою Печатають гроші.
Зразковий предок Як зразковий предок, та близька людина, батько витягнув щоденник із портфеля сина. Відкриває, там оцінок як у полі гички, пара трійок, кілька двійок, решта — одинички. Подививсь на сина скоса, синок здогадався, і під стіл від артрозносу евакуювався. Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще. Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще? Неохоче полоненник вибрався з під столу, — так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу, показав, щоб наш учитель більше не чіплявся, у кого я такий олух ледачий удався.
Гумореска про братів молодших — Зараз, дітки, — каже вчитель, — будем твір писати про братів молодших наших — птахів та звіряток, про пернатих наших друзів і чотириногих. От Володя і нашкрябав, сам, без до «Ми із татом у суботу йшли по лісосмузі і підстрелили з берданки трьох пернатих друзів. Біг ще друг чотириногий, тільки дуже спритний, як шурнув у кукурудзу — не вдалося вбити. Все одно у нас в коморі м'яса є багато: брата меншого в неділю вполював мій тато. А наступної неділі підем на лисичку. Гадом буду, як не встрелим бісову сестричку».
Гумореска про грамотних дітей Як це добре, громадяни, Мати грамотних дітей! — Яких знаєш писателів? — Пита сина Ялисей. — Пушкін. — Гоголь. — Достоєвський. — Горький, Мамін-Сибіряк. — Ну а далі далі, синку. Лев Толстой, Гюго, Бальзак. — Ялисей зрадів: — Прекрасно! — Ось ми й вияснили так, Що на вулиці Толстого Я в пивній забув піджак.
Школярі в гуморесках Петя Коржик той, що ходить до третього класу, Листа в село накарлякав дядькові Панасу. —Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи, Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи. Ми вас просимо у гості мама, я і тато, І всі разом на вокзалі будем зустрічати. На пероні між людьми я вас перший побачу, Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.
В оповіданні Шептало знає що він особливий, він розуміє, що може втекти і здійсняться його заповітні мрії. Він бажає бути вільним, почесним, гордим конем. Білим конем. Яскравою подією було купання Шептала в річці. Коли той побачив, який він насправді. Він був захоплений собою, своєю красою та незвичайністю. Шептало хотів бути незвичайним конем. Йому це вдалося на деяку мить. Та нажаль, він повернувся до конюшні. Особисто в мене, це викликало здивування. Чому ж він повернувся, якщо так бажав виділятись? Бажав бути вільним...
В стаді з іншими кіньми, Шептало завжди йшов осторонь, хоча й не відбивався далеко. Напевно це добавляло йому упевненості. Він любив самотність, був вільним у душі хоча й понівеченим ззовні. Шептало часто мріяв про волю, про цирк. Він згадував дитинство, своїх рідних, які також були особливими. Після втечі кінь відчув силу і справжню свободу. Його повернення назад - це образ слабкості. Образ людей, які через негаразди можуть опустити руки та просто здатись. Нажаль, на шляху до мети безліч перешкод і негараздів. Та не всі з ними справляються.
Оповідання нас наштовхує на роздуми про життєвий вибір сучасної людини, про можливість зберегти власну індивідуальність.
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки,
Слухають онуки.
Раптом менший запитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,
— Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.
Найкраща мова
Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати -
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.
Зразковий предок
Як зразковий предок, та близька людина,
батько витягнув щоденник із портфеля сина.
Відкриває, там оцінок як у полі гички,
пара трійок, кілька двійок, решта — одинички.
Подививсь на сина скоса, синок здогадався,
і під стіл від артрозносу евакуювався.
Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще.
Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще?
Неохоче полоненник вибрався з під столу,
— так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу,
показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,
у кого я такий олух ледачий удався.
Гумореска про братів молодших
— Зараз, дітки, — каже вчитель,
— будем твір писати про братів молодших наших
— птахів та звіряток,
про пернатих наших друзів і чотириногих.
От Володя і нашкрябав, сам, без до
«Ми із татом у суботу йшли по лісосмузі
і підстрелили з берданки
трьох пернатих друзів.
Біг ще друг чотириногий,
тільки дуже спритний,
як шурнув у кукурудзу
— не вдалося вбити.
Все одно у нас в коморі м'яса є багато:
брата меншого в неділю вполював мій тато.
А наступної неділі підем на лисичку.
Гадом буду, як не встрелим бісову сестричку».
Гумореска про грамотних дітей
Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Гоголь.
— Достоєвський.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Ну а далі далі, синку.
Лев Толстой, Гюго, Бальзак. —
Ялисей зрадів: — Прекрасно! —
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.
Школярі в гуморесках
Петя Коржик той, що ходить до третього класу,
Листа в село накарлякав дядькові Панасу.
—Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи,
Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи.
Ми вас просимо у гості мама, я і тато,
І всі разом на вокзалі будем зустрічати.
На пероні між людьми я вас перший побачу,
Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.