Тема: відтворення мишки за життям людей різного соціального становища (багатих і бідних) під час війни. Ідея: возвеличення доброти, порядності, співчуття до горя інших, взаєморозуміння, щирість, милосердя; засудження жадності, брехні, пихатості, жорстокості; війни, яка знищує людські чесноти; байдужості до всього, окрім прибутку, грошей. Основна думка: «Одні з голоду гинуть, а другі папір у ящик ховають. Хіба ж папір важніший за життя». Жанр »Мишка» Лепкий Соціально-побутова казка. Б. Лепкий обрав форму казки тому, що такі твори мають повчальний характер. У них завжди зрозуміло, що добре, а що погане, торжествує правда і справедливість, а негідники зазнають справедливого покарання. Саме у казковому творі людина може побачити себе ніби збоку, чужими очима. Письменник мав на увазі не малих і великих дітей, а дітей і дорослих. І ті, й інші повинні вчитися жити по-людськи, розділяти справжні і несправжні цінності). Твір — пересторога людям: вчіться мирно вирішувати проблеми. Проблематика »Мишка» Лепкий · війна і мир; · життєві потреби і захланність; · гріх і покарання за нього; · цінності істинні і фальшиві; · родина і виховання дітей. Композиція »Мишка» Лепкий Експозиція: опис умов, в яких жила людина. Зав’язка: мишка дізнається від своїх сестер про голодне життя у місті. Розвиток дії: збагачення господаря у воєнний час. Кульмінація: шкода-помста, яку завдала мишка своєму господарю, потрощивши всі його гроші. Розв’язка: злість господаря, мишка покидає його хату. Сюжет »Мишка» Лепкий Життя мишки у багатого господаря. Зустрівшись зі своїми сестрами з міста, мишка дізнається про голодне життя їх та людей. Господар, зважаючи на голодний воєнний час, наживається, збагачується, а гроші складає у ящик під ліжко. Він байдуже ставиться до жінки-жебрачки, якій не хоче подати милостиню. Війна для господаря — щасливий час, коли він може збагатитися. Мишка вирішує завдати шкоди господарю за його жорстокість, брехню, жагу до збагачення. Вона довго гризла ящик з грошима, а потрапивши до нього, перетрощила геть усе. Після чого залишає хату господаря. Побачивши скоєне, господар в усьому звинувачує жінку, яка жаліла молока, щоб тримати кота. Історія написання твору «Мишка» Б. Лепкий Б. Лепкий ще з дитинства полюбив казки. Була в нього няня Яницька, яка казок знала силу-силенну, а її вихованець захопленно приймав їх у свою душу. Ставши письменником, він написав багато казок для дітей молодого віку. Навіть свою біографію він назвав «Казка мойого життя». Події у творі розгортаються під час Першої світової війни. Всюди холод, голод, непорозуміння. Ця війна застала родину Лепких у Яремчі, під час відпочинку. Готель, де жила сім’я, злетів у повітря. Письменник бачив спустошені села, голодних людей під час війни, тому й розповідає про це у своєму творі. Він хоче, щоб люди вирощували хліб, а не засівали землю снарядами і злобою.
Греки спалили Трою, і Еней з ватагою троянців, зробивши човни, попливли морем. Це побачила Юнона, яка дуже не любила Енея, сина Венери, і побігла до бога вітрів Еола, щоб той здійняв бурю на морі й потопив троянців. За це вона обіцяла йому «дівку чорноброву». Еол розпустив свої вітри й зробив страшну бурю. Еней пообіцяв Нептунові «півкопи грошей», щоб той утихомирив вітри. Коли випогодилось, троянці стали готувати на обід «із салом галушки», «лемішку й куліш» і всяке інше, бо любили поїсти, випити, а потім поспати.
Венера, хвилюючись за сина, пішла до Зевса, який «тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав». Зевс сказав, що доля Енея вже вирішена: він поїде до Риму, «збудує сильне царство», «на панщину весь світ погонить» і «всім їм буде ватажок».
Кораблі Енея довго пливли морем і нарешті пристали до берега, де було місто Карфаген. А правила в ньому Дідона, розумна пані моторна.
Цариця закохалася в Енея, щодня влаштовувала бенкети, вечорниці, ігрища, робила все, щоб парубок аж на два роки забув про свою мету, про Рим.
Зевс, випадково глянувши з Олімпа на землю, побачив, як гуляють троянці, розлютився і послав Меркурія, щоб той нагадав Енеєві про його призначення. Еней вночі втік від Дідони, а вона з горя себе спалила. ГЕРОЇЧНИЙ ПОДВИГ НИЗА І ЕВРІАЛА ЗА ПОЕМОЮ ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО "ЕНЕЇДА"
Поема І. П. Котляревського «Енеїда» написана за сюжетом давньоримського поета Вергілія і розповідає про події, що відбувалися багато століть тому. Але вона так пройнята українським козацьким колоритом, що ми, звичайно ж, розуміємо: цей незрівнянний твір розповідає нам про Україну. «Енеїда» з'явилася невдовзі після зруйнування Катериною II Запорозької Січі, у часи, коли закріпачувався український люд. Здавалося, що національний дух уже конав і не залишалося щонайменшої надії на відродження колишньої слави наших мужніх лицарів. «Енеїда» Котляревського нагадала співвітчизникам про героїчні сторінки історії України. У своїй поемі видатний український поет змалював образи Низа та Евріала — відважних героїв, патріотів, готових віддати життя заради «общого добра». Героїчна вилазка Низа та Евріала у ворожий табір — це патріотичний вчинок, це вияв їхньої палкої любові до рідної землі й великої ненависті до ворога. Обидва вони були «в службі вірні козаки». Як земляки, вони разом завербувалися до Енеєвого війська і сумлінно несли свою службу. Відомо, що в Евріала є десь старенька мати «без сил і в бідності, слабая», а Низ взагалі не має нікого з рідних. їхній намір пробратися у ворожий стан і «каші наварити там» породжений високим патріотичним почуттям. Евріал вірний батьковому заповіту, він пригадує, що його «батько був сердюк опрічний» і заповідав синові: «Умри на полі, як герой». На умовляння Низа, щоб Евріал залишився на варті, не ризикував своїм життям, бо в нього ж є мати, задля якої він повинен жити, — той відповідає
Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять...
Бойова дружба між цими патріотами-земляками така міцна й священна, що на перешкоді їй не може стати навіть смерть. З цього погляду знаменними є слова Евріала, які в його вустах звучать, як клятва вірності своєму побратимові:
Від тебе не одстану зроду, З тобою рад в огонь і в воду, На сто смертей піду з тобой.
Побачивши, як вороги знущаються над його побратимом, Низ не міг рятувати своє життя ціною Смерті товариша і спочатку піку, а потім і стрілу з лука посилає на рутульців. Коли ж він побачив труп Евріала, то «од ярості осатанів». Низ ішов назустріч неминучій смерті: один проти зграї озброєних ворогів! Але ж він чесно виконав свій святий обов'язок, до кінця лишився вірний присязі, вірний почуттю дружби та побратимства. Страху в героїв немає, адже:
Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильнійша од гармат, Там жизнь — алтин, а смерть — копійка, Там лицар — всякий парубійка, Козак там чортові не брат.
В образах Низа та Евріала автор змалював доблесних синів українського народу, мужніх патріотів, вірних козацькій присязі та бойовій дружбі. Життя своє .вони віддали заради свободи рідної землі, заради перемоги над ворогом, і тому ми високо цінуємо їхній героїчний подвиг.
Венера, хвилюючись за сина, пішла до Зевса, який «тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав». Зевс сказав, що доля Енея вже вирішена: він поїде до Риму, «збудує сильне царство», «на панщину весь світ погонить» і «всім їм буде ватажок».
Кораблі Енея довго пливли морем і нарешті пристали до берега, де було місто Карфаген. А правила в ньому Дідона, розумна пані моторна.
Цариця закохалася в Енея, щодня влаштовувала бенкети, вечорниці, ігрища, робила все, щоб парубок аж на два роки забув про свою мету, про Рим.
Зевс, випадково глянувши з Олімпа на землю, побачив, як гуляють троянці, розлютився і послав Меркурія, щоб той нагадав Енеєві про його призначення. Еней вночі втік від Дідони, а вона з горя себе спалила.
ГЕРОЇЧНИЙ ПОДВИГ НИЗА І ЕВРІАЛА ЗА ПОЕМОЮ ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО "ЕНЕЇДА"
Поема І. П. Котляревського «Енеїда» написана за сюжетом давньоримського поета Вергілія і розповідає про події, що відбувалися багато століть тому. Але вона так пройнята українським козацьким колоритом, що ми, звичайно ж, розуміємо: цей незрівнянний твір розповідає нам про Україну. «Енеїда» з'явилася невдовзі після зруйнування Катериною II Запорозької Січі, у часи, коли закріпачувався український люд. Здавалося, що національний дух уже конав і не залишалося щонайменшої надії на відродження колишньої слави наших мужніх лицарів. «Енеїда» Котляревського нагадала співвітчизникам про героїчні сторінки історії України. У своїй поемі видатний український поет змалював образи Низа та Евріала — відважних героїв, патріотів, готових віддати життя заради «общого добра». Героїчна вилазка Низа та Евріала у ворожий табір — це патріотичний вчинок, це вияв їхньої палкої любові до рідної землі й великої ненависті до ворога. Обидва вони були «в службі вірні козаки». Як земляки, вони разом завербувалися до Енеєвого війська і сумлінно несли свою службу. Відомо, що в Евріала є десь старенька мати «без сил і в бідності, слабая», а Низ взагалі не має нікого з рідних. їхній намір пробратися у ворожий стан і «каші наварити там» породжений високим патріотичним почуттям. Евріал вірний батьковому заповіту, він пригадує, що його «батько був сердюк опрічний» і заповідав синові: «Умри на полі, як герой». На умовляння Низа, щоб Евріал залишився на варті, не ризикував своїм життям, бо в нього ж є мати, задля якої він повинен жити, — той відповідає
Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинность ісправлять...
Бойова дружба між цими патріотами-земляками така міцна й священна, що на перешкоді їй не може стати навіть смерть. З цього погляду знаменними є слова Евріала, які в його вустах звучать, як клятва вірності своєму побратимові:
Від тебе не одстану зроду,
З тобою рад в огонь і в воду,
На сто смертей піду з тобой.
Побачивши, як вороги знущаються над його побратимом, Низ не міг рятувати своє життя ціною Смерті товариша і спочатку піку, а потім і стрілу з лука посилає на рутульців. Коли ж він побачив труп Евріала, то «од ярості осатанів». Низ ішов назустріч неминучій смерті: один проти зграї озброєних ворогів! Але ж він чесно виконав свій святий обов'язок, до кінця лишився вірний присязі, вірний почуттю дружби та побратимства. Страху в героїв немає, адже:
Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильнійша од гармат,
Там жизнь — алтин, а смерть — копійка,
Там лицар — всякий парубійка,
Козак там чортові не брат.
В образах Низа та Евріала автор змалював доблесних синів українського народу, мужніх патріотів, вірних козацькій присязі та бойовій дружбі. Життя своє .вони віддали заради свободи рідної землі, заради перемоги над ворогом, і тому ми високо цінуємо їхній героїчний подвиг.