Що є узагальненим образом щастя у творі «Скарб» скарб Павлусь хорт наймити Во Чому не повчає твір «Скарб»? не можна бути скупим треба бути егоїстом не можна заздрити треба бути добрим Во Яким словом не називає автор головного героя? лежень пуцьвірінок пройдисвіт пахолок Во Знайдіть зайве прислів’я. «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться...» «...Той тільки щасливий, хто другому не завидує...» «Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя…» «Не було б щастя, та нещастя до Во Який художній засіб використано в уривку: «... руки білі та ніжні, як у панночки» антитеза гіпербола порівняння метонімія Во Чому Павлусь, герой оповідання О.Стороженка «Скарб», не ходив до школи? Не віддали батьки Не прийняли Освоював науку самотужки Не хотів

Нещодавно я прочитала  оповідання Євгена Гуцала «Лось». Цей твір вразив мене не тільки чудовими картинами природи, гуманним ставленням автора до тварин, а й майстерним відображенням переживань хлопчиків, які зробили все можливе, щоб врятувати лісового красеня.
Євген Гуцало на прикладі двох братів показав істинну чистоту душі і щирість серця. Бо саме такі люди, як ці хлопці, зможуть не тільки захистити свою землю, оселю, а й до ншим у скруті чи горі. Саме такими чесними, безкомпромісними, щирими повинні бути і ми, бо нашому поколінню належить майбутнє України.

Професій існує величезна кількість, кожна з них цінна по-своєму і має свої особливості. Зазвичай серед всіх професій в окрему категорію виділяють професії творчого виду, до них відносяться музиканти, артисти і, звичайно, художники. Думається, що професія художника є однією з найскладніших. Серед етнічних українців було досить багато дуже талановитих художників, художні твори яких радують око українців вже не один рік і прославляють наш народ на все світове співтовариство. Одним з таких відомих українських художників є Михайло Пимоненко.Михайло Пимоненко народився в київському районі Пріорка, який сьогодні є районом Оболонь , 9 березня 1862 -го року. Свою професійну освіту Михайло Корнілійович отримував у відомій на весь світ Києво-Печерської Лаври, де він навчався іконопису. Саме в цьому закладі його працю і починаючий з’являтися професіоналізм був помічений директором Київської школи малювання Миколою Мурашком. Талант тоді ще зовсім молодого і недосвідченого Михайла Пимоненка здався Мурашку настільки великим, що Пимоненко був прийнятий на навчання в цю школу без проходження іспитів і без стягнення оплати за навчання. У віці вісімнадцяти років, в 1880-му році, Михайла визнали найкращим учнем школи серед всіх, його прийняли в штат в якості вчителя-репетитора для інших. Ще через два роки Пимоненка відправився вчитися ще далі – в санкт-петербурзьку Імператорську Академію мистецтв. Талант художника настільки вразив його вчителя Володимира Орловського, що він навіть видав власну дочку за Пимоненка заміж. Втім, після закінчення навчання в Санкт-Петербурзі Пимоненко приймає рішення повернутися на рідну землю в Україні, де і продовжує свою професійну діяльність. Михайло Пимоненко помер в 1912 році і похований на Лук’янівському кладовищі в Києві.Творча спадщина художника включає велику кількість унікальних і неповторних за рівнем майстерності картин. Однією з перших стала написана в 1882 -му році маслом на полотні картина «Свати», що зображає перебуваючих в будинку сватів. Потім пішли також картини на полотні маслом «Святочне ворожіння», «Пасхальна утреня в Малоросії», «Жнива на Україні», «Жертва фанатизму», «Вечоріє», «Брід», «Косовиця». Також художник зміг намалювати власний автопортрет. Художник ставав лауреатом кількох міжнародних премій, одна з київських вулиць названа його ім’ям.