1.Перебуваючи в ув’язненні, Т. Шевченко не переставав писати вірші, які вже на засланні об’єднав у цикл „В казематі” з підзаголовком „Моим соузникам посвящаю”.
Циклом „В казематі” розпочинається третій період творчості великого Кобзаря — період років заслання.. Ув’язнений поет линув думкою до рідного краю, уявляв різні людські долі, яким теж властиве почуття самотності. Чоловічі й жіночі образи уярмленого народу постають перед нами в поезіях „Ой одна я, одна”, „Не кидай матері — казали...”, „Чого ти ходиш на могилу?..”, „Ой три шляхи широкії”.
Глибиною самоаналізу позначена поезія „Мені однаково, чи буду...”, у якій великий син України виражає не лише любов до неї і тугу за рідним краєм, а і здатність до самозречення в ім’я вітчизни. Ліричний герой ладен відмовитись від щастя жити на батьківщині, готовий відмовитись від особистих інтересів, хоча доля ніколи і не жалувала його. Він „в неволі виріс меж чужими”, очевидно, що самотнім у неволі він прийме й смерть. Герой вважає, що так мало зробив для рідної землі, що ніхто навіть не згадає його. І хоча він загине на чужині, але доля України все одно турбує його:
Опинившись на чужині, в нестерпних умовах солдатчини, Тарас Шевченко не втрачав мужності. Оскільки Шевченко вважався особливо небезпечним політичним злочинцем, його дуже спішно, за вісім днів, було переправлено до Оренбурга, а потім до Орської фортеці. Там для поета почалися довгі місяці нестерпної муштри і наруги над людською гідністю.
Після заслання Шевченко, як художник, приділяє найбільшу увагу гравіруванню. В жанрі гравюри він став справжнім новатором у Росії.
Крім того, Тарас Григорович займався перекладом художніх творів. У 1856 році почали з'являтися в пресі переклади деяких його творів.
Відповідь:
У якій родині народилася говорюща риба? У шанованих риб'ячою громадою батьків.
Як ставилися до риби батьки? Засмучені батьки сподівалися, що з віком, як їхня дитина вбиватиметься в луску, це мине, як минають дитячі хвороби.
Чи засмучувало це рибу? Не розуміла , що відбувається.
Як до риби ставилися інші риби? Їх дратувала присутність говорющої риби.
Хто судив рибу за її вміння говорити? Вся рибна громада в присутності старого риба.
Як риби повідомили говорющу рибу про свій вердикт Безслівний присуд був намальований верховодами на верхніх верствах води.
Які зміни відбулися з рибою на суші? Завела знайомство з рибалкою, в особі якого знайшла співрозмовника.
Чи є в сім'ї рибалки взаєморозуміння? Ні.
Як поставилися діти рибалки до риби? В один голос закричали: "Говорюща риба!" .
Яка доля спіткала говорюшу рибку? Дружина рибака приготували її на пательні.
Чому найбільше шкода жінки, яка не почула голосу риби Бо вона настільки заклопотана, що навіть не почула голос риби.
Основна думка казки "Говорюща риба" ... Той, хто чужий серед своїх, серед чужих своїм не стане.
Пояснення:
1.Перебуваючи в ув’язненні, Т. Шевченко не переставав писати вірші, які вже на засланні об’єднав у цикл „В казематі” з підзаголовком „Моим соузникам посвящаю”.
Циклом „В казематі” розпочинається третій період творчості великого Кобзаря — період років заслання.. Ув’язнений поет линув думкою до рідного краю, уявляв різні людські долі, яким теж властиве почуття самотності. Чоловічі й жіночі образи уярмленого народу постають перед нами в поезіях „Ой одна я, одна”, „Не кидай матері — казали...”, „Чого ти ходиш на могилу?..”, „Ой три шляхи широкії”.
Глибиною самоаналізу позначена поезія „Мені однаково, чи буду...”, у якій великий син України виражає не лише любов до неї і тугу за рідним краєм, а і здатність до самозречення в ім’я вітчизни. Ліричний герой ладен відмовитись від щастя жити на батьківщині, готовий відмовитись від особистих інтересів, хоча доля ніколи і не жалувала його. Він „в неволі виріс меж чужими”, очевидно, що самотнім у неволі він прийме й смерть. Герой вважає, що так мало зробив для рідної землі, що ніхто навіть не згадає його. І хоча він загине на чужині, але доля України все одно турбує його:
Опинившись на чужині, в нестерпних умовах солдатчини, Тарас Шевченко не втрачав мужності. Оскільки Шевченко вважався особливо небезпечним політичним злочинцем, його дуже спішно, за вісім днів, було переправлено до Оренбурга, а потім до Орської фортеці. Там для поета почалися довгі місяці нестерпної муштри і наруги над людською гідністю.
Після заслання Шевченко, як художник, приділяє найбільшу увагу гравіруванню. В жанрі гравюри він став справжнім новатором у Росії.
Крім того, Тарас Григорович займався перекладом художніх творів. У 1856 році почали з'являтися в пресі переклади деяких його творів.