На мій погляд, обидва хлопчика - недолюблені діти. Хоча Федько ріс у сім"ї, а Кость був сиротою. Хлопці, які розраховували в житті лише на себе і ні від кого не чекали на захист, ніколи нікому не жалілися. Напевне тому і не плакали, коли їх б"ють.
цитата: "Річ у тім, що Кость ніколи не плакав... Як його вже не били і хто вже його не бив... - нізащо не плакав! ... Коли ж уже, наприклад, кинуть за пазуху жарину або заткнуть голку в бік, то заверещить тоненько-тоненько, зажмуриться й біжить куди попало. А все-таки не плаче! Його так і прозвали за це "кам'яним виродком".
цитата: "Батько здійма з себе ремінь, кладе Федька на стілець і починає бити. Федько здригується всім тілом і шарпа ногами.
— А кляте ж яке! А кляте! — сплескує руками мати.— Хоч би ж попросило тата, хоч би заплакало. Камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь..."
1) Якщо він принесе їй черевички які носить цариця
2) За порадою, бо той у селі має в селі репутацію знахаря, пов'язаного з нечистою силою.
3) Потрапив до Петербурга на чорті
4) Чуб вирячив очі, коли ввійшов до нього коваль, і не знав з чого дивуватись: чи з того, що коваль воскрес, чи з того, що коваль насмілився до нього прийти, чи з того, нарешті, що він вирядився таким чепуруном і запорожцем. Та ще більше здивувався він, коли Вакула розв'язав хустку й поклав перед ним новісіньку шапку й пояс, якого ще не бачено було на селі, а сам упав йому до ніг і сказав благальним голосом: "змилуйся, батьку! не гнівайся! ось тобі й нагайка: бий, скільки душа забажає, віддаюсь сам; у всьому каюсь; бий, та не гнівайся тільки! ти ж колись братався з покійним батьком, разом хліб-сільїли й могорич пили". Чуб не без таємної втіхи бачив, як коваль, що нікому на селі у вус не дув, згинав у руці п'ятаки й підкови, як гречані млинці, той самий коваль лежав тепер коло ніг у нього. Щоб ще більше підтримати гідність, Чуб узяв нагайку і вдарив його тричі по спині. "Ну, буде з тебе, вставай! старих людей завжди слухай! Забудьмо все, що було між нами! ну, тепер кажи, чого тобі хочеться?"
"Віддай, батьку, за мене Оксану!"
Чуб трохи подумав, подивився на шапку та пояс, шапка була чудова, пояс теж не поступався перед нею, згадав зрадливу Солоху і сказав рішуче: добре!присилай сватів".
5) Бо той намалював в церкві неприємну для нього картину про вигнання нечистого з пекла.
6) Спочатку ні, потім так.
Посилання на текст: Вакула з черевичками та іншими подарунками йде свататися до Оксани, яка вже готова вийти за нього і без них.
Відповідь:
На мій погляд, обидва хлопчика - недолюблені діти. Хоча Федько ріс у сім"ї, а Кость був сиротою. Хлопці, які розраховували в житті лише на себе і ні від кого не чекали на захист, ніколи нікому не жалілися. Напевне тому і не плакали, коли їх б"ють.
цитата: "Річ у тім, що Кость ніколи не плакав... Як його вже не били і хто вже його не бив... - нізащо не плакав! ... Коли ж уже, наприклад, кинуть за пазуху жарину або заткнуть голку в бік, то заверещить тоненько-тоненько, зажмуриться й біжить куди попало. А все-таки не плаче! Його так і прозвали за це "кам'яним виродком".
цитата: "Батько здійма з себе ремінь, кладе Федька на стілець і починає бити. Федько здригується всім тілом і шарпа ногами.
— А кляте ж яке! А кляте! — сплескує руками мати.— Хоч би ж попросило тата, хоч би заплакало. Камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь..."
Пояснення:
1) Якщо він принесе їй черевички які носить цариця
2) За порадою, бо той у селі має в селі репутацію знахаря, пов'язаного з нечистою силою.
3) Потрапив до Петербурга на чорті
4) Чуб вирячив очі, коли ввійшов до нього коваль, і не знав з чого дивуватись: чи з того, що коваль воскрес, чи з того, що коваль насмілився до нього прийти, чи з того, нарешті, що він вирядився таким чепуруном і запорожцем. Та ще більше здивувався він, коли Вакула розв'язав хустку й поклав перед ним новісіньку шапку й пояс, якого ще не бачено було на селі, а сам упав йому до ніг і сказав благальним голосом: "змилуйся, батьку! не гнівайся! ось тобі й нагайка: бий, скільки душа забажає, віддаюсь сам; у всьому каюсь; бий, та не гнівайся тільки! ти ж колись братався з покійним батьком, разом хліб-сільїли й могорич пили". Чуб не без таємної втіхи бачив, як коваль, що нікому на селі у вус не дув, згинав у руці п'ятаки й підкови, як гречані млинці, той самий коваль лежав тепер коло ніг у нього. Щоб ще більше підтримати гідність, Чуб узяв нагайку і вдарив його тричі по спині. "Ну, буде з тебе, вставай! старих людей завжди слухай! Забудьмо все, що було між нами! ну, тепер кажи, чого тобі хочеться?"
"Віддай, батьку, за мене Оксану!"
Чуб трохи подумав, подивився на шапку та пояс, шапка була чудова, пояс теж не поступався перед нею, згадав зрадливу Солоху і сказав рішуче: добре!присилай сватів".
5) Бо той намалював в церкві неприємну для нього картину про вигнання нечистого з пекла.
6) Спочатку ні, потім так.
Посилання на текст: Вакула з черевичками та іншими подарунками йде свататися до Оксани, яка вже готова вийти за нього і без них.