що зробив Маленький принц перш ніж кинути свою планету?

- привіт, Павлусю
- доброго здоров'ячка, читачу
- хотів(-ла) запитати, як тобі вдалося на протязі всього твору, не здаватися, йти до мети, навіть коли план з врятування сестри завдавав поразки?
- це великою мірою залежить від роки дитинства, з малого віку я наслухався чудових розповідей дідуся про славних козаків, вчився їздити верхи та орудувати зброєю
- а що ж робити, якщо виріс в сучасній родині, де освоєння зброї не входить до обов'язків людей?
- читачу, це лише частина мого успіху, це не так і важливо, головне, щоб в твоїй душі було лише добро, щоб ти ріс в люблячій родині, де тебе поважають і з дитинства привчався до самостійності та обрав благородну мету свого життя
- що ж це за мета?
- ти повинен взяти за обов'язок берегти Батьківщину, у разі небезпеки, йти на самопожертву заради рідних тобі людей, вміти протистояти ворожим проханням зрадити віру за гроші, плекати рідну моау, лише тоді, у разі виконання цих слів, ти станеш справжнім "Українцем"

Після прочитання твору "Федько Халамидник" на уроках української літератури, в моєму серці залишились теплі враження, щодо сюжету тексту. Федько - втілення відважного героя та справжнього друга, найбільше сподобався серед інших персонажів, його хоробрість не зазнавала меж, а водночас добре, сповнене любові серце завжди вражало мене (хоча цього він аніяк не хотів проявляти). Його смерть стала очікуваною, трагічною подією, як би мені хотілося, щоб його пригоди не закінчувалися, але, батьки були надто жорстокими, що навіть не хотіли довіритися власному синові, й за це добре розплатилися. До прочитання цього тексту, для мене поняття "Дружба" було зовсім іншого характеру, саме цей маленький герой дав мені зрозуміти істину, що означає справжній друг, людина честі. Звичайно, його смерть не змінила сина пана, він так і залишився підступним боягузом, але для покоління читачів він став вічним образом у творчості українського народу. (P.S сама сочиняла)