Сделайте анализ твору "БУМЕРАНГ"
Тема:
Идея:
Конфликт:
Надзвання:
Текст
Лікар каже пацієнту:
-От і стрілись при нагоді,
Це у вас купив диплом я
У підземнім переході.
Я ж тоді - у дев’яності,
Був, як всі, нічим не гірший,
Та ви з мене дуже Здерли грошей вдвічі більше.
Хворий тут не розгубився
І напружив дві півкулі,
До хірурга придивився –
Пригадав часи минулі.
-Я в дипломах добре знався:
В вас - з відзнакою, червоний,
І на щастя він дістався
Вам, минаючи закони.
-Операцію я зранку
Буду завтра вам робити,
То ж сьогодні ви повинні
Десять тисяч заплатити грижа - такі гроші?
Лікарю, ви совість майте!
Заробітки в вас хороші,
Але ж міру якусь знайте!
-Трохи дорого, я знаю,
Та хірург я класний, друже,
Бо диплом червоний маю
І пишаюся цим дуже.
Вийшов лікар із палати,
Пацієнт утік із міста,
Пішов іншого шукати
Класного спеціаліста.
Правда, їх лишилось мало
(Хто не з купленим дипломом),
Бо всі здібні грижу вдало
Оперують за кордоном!
Чи потрібно пробачати ворогу і в яких випадках? Твій суперник завше зробить тобі щось назле чи можливо навіть чимось нашкодить тобі. Але що б не зробив твій ворог йому треба пробачати. В першу чергу для власної душі. Ну а потім яка користь з того, що ти постійно будеш злитись на ту людину? Адже ти сам стаєш нервовий, злий і безпомічний.Пробачати треба всіх, насамперед для свого ж майбутнього.
Інколи кажуть, що ворог який каже твої недоліки, кращий за друга, що приховує їх.
Спочатку, коли тільки лиш дочитаєш твір, здається, що Дон Кіхот бідний безумець, що потонув у вирі власних мрій. Чоловік в 50 років раптово втрачає глузд і вирішує, що він ніхто інший, як лицар! Звучить абсурдно, але роман Мігеля де Сервантеса показує нам саме цю картину. Хоча може тут все значно глибше?
Дон Кіхот – збіднілий ідальго, який, начитавшись лицарських романів, схибнувся і став думати, що він і є лицар і віднині мусить здійснювати славні подвиги в ім’я своєї дами серця – Дульсінеї Тобоської. Дон Кіхот покинув реальний світ і занурився у світ власних фантазій. Чому він це зробив? Звичайно ж тому, що його не влаштовувало його власне життя. Проміняти бідну реальність на багату уяву – хіба в наш час не можна зустріти чимало таких прикладів? А Дон Кіхот, можливо, був одним з перших, хто наважився на таку “сміливість”. Тим не менш, він хотів робити добро іншим людям, а не тільки собі. І дарма, що часом це виглядало смішно і безглуздо, головне – його світлі помисли. Тож постає питанням чи справді Дон Кіхот безумець чи він просто мрійник, якого не задовольняли реалії його життя? Я думаю, що другий варіант і є відповіддю на запитання.
Чи є в сучасному світі такі самі Дон Кіхоти? Звичайно є. Сучасний світ дуже багатогранний. Часто він може видатись дуже складним і тому людині легше поселитися в своєму вигаданому світі, ніж жити в реальному. Боротися за добро здається дуже важкою справою, тому краще звершувати ці справи в своєму маленькому світі, де все видається набагато легшим і простішим. Мрійники Дон Кіхоти живуть на всіх континентах і є різними за віком: підлітки, дорослі і навіть люди похилого віку. Так легше, так краще, так простіше. Але чи не краще наважитись жити в реальному світі? Скинути з себе полуду донкіхотства і робити щось хороше для себе і своїх ближніх тут і зараз, а не лише в своїх фантазіях? Я вважаю, що реальність краще, ніж будь-які мрії. А людям-Дон Кіхотам я можу лише дати пораду – насмільтесь покинути свій фантастичний притулок і ви побачите наскільки прекрасне реальне життя!