я учень__ класу хочу вам подякувати за вашу творчість, талант, любов до україни у кожному рядку вашої поезії. ваші твори завжди дуже життєві. коли читаєш про життя сиріт, панські знущання та тяжку долю українського народу, ніби опиняєшся свідком тих подій, перносишся у часі. ваша поезія дуже лірична, майже в кожному творі переплітається журба і радість, любов та скорбота, життя та смерть. ці поетичні рядки дуже легко закарбовуються у пам"яті та проникають аж до серця, тому я із задоволенням завжди вчу уривки з ваших творів та читаю їх повіністю. зараз світ став дуже спустошеним, бо люди живуть здебільшого вирішенням матеріальних проблем, вони, ніби мурахи, завжди кудись біжать, заклопотані буденними справами. сумно визнавати, але вже ніхто не помічає, яка гарна калина, які запашні та квітучі поля на україні, а головне - ніхно не помічає проблем інших людей, їх страждань, кожен думає лише сам за себе і вважає, що його проблеми важливіші за інших. люди вважають, що сиротам та бідним людям повинна держава, але вони забули, що ми і є держава. отже, виходить, що ми самі собі не потрібні. мабуть тому ми так і живемо. дітей необхідно змалечку навчати любити та поважати один одного, співчувати та у важку хвилину, тобто вчити бути справніми людьми. ваше величне кобзареве слово дуже позитивно впливає на мій світогляд, розуміння сьогодення та вчинки. я низько вклоняюсь вам за творчий, моральний та культурний внесок, який ви зробити для україни та її народу. слава вам, тарасе григоровичу, навіки слава!
Рідна мова — це невід’ємна частина рідного краю. Це душа народу. Звуки рідної мови чує й сприймає дитина ще з колисковою, яку співає їй мати, і супроводжує мова дитину протягом усього життя. Ніжна й співуча, вона звучить у серці кожного з нас. І хоч протягом усієї нашої історії вона зазнала чимало утисків, все ж неухильно пробивала собі шлях до визнання. Але скільки негод довелося їй витримати! Закривалися школи з українською мовою навчання, її було практично витіснено з Галузі науки і техніки, вищих і середніх навчальних закладів, з багатьох державних установ, вона майже перестала звучати в містах. Довгий час українська мова вважалася «мужицькою», «непрестижною». Усі ці деформації суспільно-політичного життя привели до падіння всього українського, передусім мови. А багато хто з українців, будучи лакеями за натурою, відмовлявся від рідної мови. Але забути рідну мову — це все одно, що забути рідну матір, яка виростила й викохала тебе.
шановний тарасе григоровичу!
я учень__ класу хочу вам подякувати за вашу творчість, талант, любов до україни у кожному рядку вашої поезії. ваші твори завжди дуже життєві. коли читаєш про життя сиріт, панські знущання та тяжку долю українського народу, ніби опиняєшся свідком тих подій, перносишся у часі. ваша поезія дуже лірична, майже в кожному творі переплітається журба і радість, любов та скорбота, життя та смерть. ці поетичні рядки дуже легко закарбовуються у пам"яті та проникають аж до серця, тому я із задоволенням завжди вчу уривки з ваших творів та читаю їх повіністю. зараз світ став дуже спустошеним, бо люди живуть здебільшого вирішенням матеріальних проблем, вони, ніби мурахи, завжди кудись біжать, заклопотані буденними справами. сумно визнавати, але вже ніхто не помічає, яка гарна калина, які запашні та квітучі поля на україні, а головне - ніхно не помічає проблем інших людей, їх страждань, кожен думає лише сам за себе і вважає, що його проблеми важливіші за інших. люди вважають, що сиротам та бідним людям повинна держава, але вони забули, що ми і є держава. отже, виходить, що ми самі собі не потрібні. мабуть тому ми так і живемо. дітей необхідно змалечку навчати любити та поважати один одного, співчувати та у важку хвилину, тобто вчити бути справніми людьми. ваше величне кобзареве слово дуже позитивно впливає на мій світогляд, розуміння сьогодення та вчинки. я низько вклоняюсь вам за творчий, моральний та культурний внесок, який ви зробити для україни та її народу. слава вам, тарасе григоровичу, навіки слава!