Сказать какой персонаж по его описанию укр лит Іван Сила 1. Середнього віку кремезний смаглявий чоловік у смугастому трико з маленькими
вусиками й борідкою. Цей герой роками заробляв на життя вуличними боями.
2. Елегантно вбраний панок із відкритим поглядом, від якого приємно пахло
вишуканими парфумами.
3. Опецькуватий чоловік із круглою котячої головою, швидким поглядом і рухливими
щурячими вусами.
4. Двадцятилітній парубійко під два метри зросту, у домотканій білій сорочині та
темних штанях. Великі зеленкуваті очі під шапкою чорного волосся, зачесаного геть
по-простому. Кругле обличчя з м’якими рисами виражало подив і хвилювання. Зате
міцна постава та широчезні плечі вселяли повагу стороннім.
5. Невеличкий дядько в потертій сірій крисані, з обвислими вусами, гачкуватим носом
та теплими карими очима.
6. Підліток із тонкими блідими губами, загостреним носом, з русявим розколошканим
волоссям та сірими жвавими очима, одягнений у вилинялу сорочку та обтріпані
закороткі штани, на ногах – жовті лаковані черевики.
7. Екстравагантна вродлива пані, одягнена у темно-синю сукню і чорні рукавички.
Страшенно не любить нерішучих чоловіків.
8. Чоловік у чорному фраку, білих рейтузах і чоботях вище колін. У його статечній
поставі, розумних чорних очах та вишуканих манерах було стільки поваги та грації, що
це мимоволі заворожувало.
9. Атлетичний смаглявий юнак зі східними рисами обличчя.
10. Русява дівчина в блакитному трико, з великими синіми очима,
обрізаними кучериками і сріблястою короною.
11. Дебелий чорношкірий чоловік, з довгими руками й неймовірно
білосніжною усмішкою.
12. Хлопчина маленького зросту, у пістрявому довгому балахоні з
мавпочкою на плечі. Він ніколи нікому не вірив. Можливо, тому, що
природа з нього поглумилася.

На мій погляд, сама природа про те, щоб все, що вона створила і що є в ній живим, було красивим і приваблювало людей. це і красивий ліс, який одягнувся у зелений наряд, і красиве безкрайнє соняшникове поле – всюди можна знайти неповторну красу, яку не створить ні один самий талановитий митець. нас з дитинства привчають бачити і творити найбільш красиве, бо саме воно, а не потворне, спонукає нас до творчого злету думки і прагнень до прекрасного. але красивими є не тільки якісь речі чи природні явища, але й люди, які особливо приваблюють нас перш за все своєю душевною красою. бо такі люди завжди привітні і добрі, вони ніби світяться із середини. саме на таких людях тримається наша земля, наше суспільство. на них тримається увесь світ, отже саме краса підтримує наше життя. перш за все це краса людяності, краса чистих почуттів і краса наших думок. я ще досить мало бачив у своєму житті, але й те, що мені довелося впізнати за своє існування на цьому світі, надає мені право пишатися і насолоджуватися неповторною красою, що оточує нас кожен день. чого варте лише весняне пробудження природи, чого вартий початок кожного дня, схід сонця, усмішки наших рідних і випадкових перехожих! однак мені здається, що головна краса, перш за все, в її різноманітності, в різноманітності поглядів на красу і уявлень про неї кожної окремої людини. на протязі багатьох віків людство вражає краса природи та її неповторні витвори – гори і океани, моря і ріки, безкраї степи і могутні ліси, безплідні пустелі і вічні льоди – всього ніколи не перерахуєш і, на превеликий жаль, всього навіть за все життя не побачиш. та й те, що ми можемо побачити у своєму рідному краю – велике різноманіття природних форм та явищ, достатнє для того, щоб скласти для себе уявлення про справжню красу. якщо уважно придивитися до оточуючого нас світу, можна знайти зовсім не потрібні на перший погляд предмети, явища і істоти, які попри все вражають нас своєю красою. можливо природа потурбувалася не тільки про те, щоб нам зручно жилося на землі, але й про те, щоб людство мало змогу навчитися цінити красоту оточуючого світу. якщо ж казати про красу людини, то вона полягає не стільки в її зовнішній привабливості, скільки в багатстві її душі та багатогранності її натури. і якщо усе на нашій планеті створено досить обдумано, усе урівноважено і взаємозалежно, людині в цій рівновазі відведена найголовніша роль. бо саме від людей залежить, наскільки довго буде існувати краса навколишнього світу, яку створила не підвладна нашому розумінню вища сила, будь то бог або довгий процес еволюції. головне, що захоплює і дивує – неповторність краси усього, що нас оточує, до самої останньої билини, до самої маленької комахи. все таке приваблююче і прекрасне! все це створено для людини, яка отримала змогу милуватися цією красою і створювати не менш красиве. і тому, як казав видатний російський письменник ф. м. достоєвський – «краса врятує світ». цей вислів, на мою думку, можна декілька перефразувати – краса врятує світ, а краса самого світу врятує людей і надихне їм прагнення до прекрасного.

з самого дитинства ми знаємо, що у світі існують дві непримеренні сили – добро і зло. що ж несуть у собі ці дві сили? добро – це світла, сонячна сторона нашого буття, що пов’язана зі справедливістю, миром, коханням та злагодою. зло – це бік темряви, де володарює обман та жорстокість, єгоїзм та зрада.

сучасний світ повний як добра, так і зла. проте я вірю, що в душі кожного із нас, все ж таки добро переможе над злом. якщо кожна людина перед тим, як діяти задумається, чи благою буде ця дія, навіть якщо вона продиктована самими добрими мотивами.