Книга супроводжує людину протягом усього життя: перші книги — альбоми казок, розмальованки, перші дитячі вірші. Ми полюбили їх, а через них почали звертатися до інших книг. Книги — наші вірні порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості ми зобов'язані книзі. Вона вчить нас. бути чесними, працьовитими, любити свій край, поважати людей. Книга переносить нас в інші країни, епохи. Я люблю читати книги про історичні епохи і події. Ці книги збагачують мої знання про життя людей у різні часи, вчать переборювати певні випробування долі, розкривають красу мови. Я вважаю, що книги — це найбільший людський скарб і життя без них важко уявити.
В селі Ламанчі жив чоловік. Йому було 50 років. Він назвав себе Дон Кіхот, і вважав себе справжнім лицарем (Тому що він перечитав багато лицарських романів). Гадавши ось так, він пішов подорожувати світом. І одного разу він вирішив переночувати в замку, хоч насправді це був звичайний будинок, в якому жив господар. І після таких одноманітних пригод врешті він повертається додому. Але через деякий час знову вирушає у мандри. За час цієї подорожі він взяв участь в лицарському турнірі, де програв. І переможець цього турніру сказав Дон Кіхотові, щоб той повернувся додому, і більше ніколи не вважав себе лицарем.
Коли Дон Кіхот повернувся додому, то він став пастухом, і за деякий час, він захворів і помер.
Книга супроводжує людину протягом усього життя: перші книги — альбоми казок, розмальованки, перші дитячі вірші. Ми полюбили їх, а через них почали звертатися до інших книг. Книги — наші вірні порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості ми зобов'язані книзі. Вона вчить нас. бути чесними, працьовитими, любити свій край, поважати людей. Книга переносить нас в інші країни, епохи. Я люблю читати книги про історичні епохи і події. Ці книги збагачують мої знання про життя людей у різні часи, вчать переборювати певні випробування долі, розкривають красу мови. Я вважаю, що книги — це найбільший людський скарб і життя без них важко уявити.
В селі Ламанчі жив чоловік. Йому було 50 років. Він назвав себе Дон Кіхот, і вважав себе справжнім лицарем (Тому що він перечитав багато лицарських романів). Гадавши ось так, він пішов подорожувати світом. І одного разу він вирішив переночувати в замку, хоч насправді це був звичайний будинок, в якому жив господар. І після таких одноманітних пригод врешті він повертається додому. Але через деякий час знову вирушає у мандри. За час цієї подорожі він взяв участь в лицарському турнірі, де програв. І переможець цього турніру сказав Дон Кіхотові, щоб той повернувся додому, і більше ніколи не вважав себе лицарем.
Коли Дон Кіхот повернувся додому, то він став пастухом, і за деякий час, він захворів і помер.