У поетичному творі «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко зображує двох протилежних персонажів. Мені дуже подобається, як автор вміло словами! Країна має називалася Сльозоліи, три сина царя Плаксія називалися Плаксун, дочки Нудота, Вай-Вай, Плакота ... Відразу стає зрозуміло і ясно! Мені здається, це надає твору яскравості все і краси, коли назви і імена вже характеризує певним чином персонажів. Цар Плаксій є втіленням постійного суму, скарги на життя зазвичай все песимізмом. назіваютТь Але печаль і слиози Плаксія безпідставні, тому у читачів він викликає хіба ніщо Іронія, аж ніяк не співчуття. Плакса забороняє сміх в своєму царстві і жорстоко полює на Лоскотона. Лоскотон протиставляється Плаксію, він несе дітям сміх і радість, веселить їх і розважає. Тому прості люди люблять Лоскотона і звільняють його з-під арешту. Звільнившись, Лоскотон залоскотав царя Плаксія так, що той луснув від сміху, а дочки і сини царя Плаксія розбіглися в усі боку. Так країні Сльозолій запанувала радість. Що хотів передати автор яскравими образами, захоплюючим своєї казки? По-перше, в нашому часто зустрічаються подібні типи людей, Ми бачимо і тих, хто постійно плаче і скаржиться на долю, всім тільки негативний. Зустрічаємо і таких, хто, як сюжетом життя бачить погане, Лоскотон, випромінює веселить людей, що радість енергію. Важливо, що переміг в цьому поєдинку песимізму і оптимізму саме і життєву Лоскотон. Цим В. Симоненко підкреслює, що радісне ставлення до життя є природним для людини. Читаючи казки, ми часто дізнаємося в образах оточуючих, ай себе. Я зрозумів, що сам іноді веду себе, як справжній цар Плаксій. А. коли мої близькі казкових не тільки намагаються пояснити мені неправильність моєї поведінки, я часто тільки злюся ... Але добре, що ця казка до мені зрозуміти свої помилки. Тепер я спробую не перетворюватися в царя Плаксія, навіть якщо все складається не так, як я хочу, звичайно, мені б хотілося стати Лоскотоном для моїх близьких і друзів: приносити їм радість і сміх, веселити їх і відволікати від життєвих негараздів.
Їх впевнено можна назвати друзями. По-перше, їхні сторінки можуть розповісти багато цікавого, допомагають пізнавати світ, дарують нам знання. По-друге, завдяки дружбі з ними ми стаємо цікавими співрозмовниками. По-третє, вони вчать нас бути порядними, щирими, правильно жити. По-четверте, вони як справжні друзі прикладами застерігають своїх читачів від помилок. По-п’яте, світ без книги був би обмеженим і нудним, а люди самотніми.
Тому треба не забувати про книги, читати та берегти їх.
У поетичному творі «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко зображує двох протилежних персонажів. Мені дуже подобається, як автор вміло словами! Країна має називалася Сльозоліи, три сина царя Плаксія називалися Плаксун, дочки Нудота, Вай-Вай, Плакота ... Відразу стає зрозуміло і ясно! Мені здається, це надає твору яскравості все і краси, коли назви і імена вже характеризує певним чином персонажів. Цар Плаксій є втіленням постійного суму, скарги на життя зазвичай все песимізмом. назіваютТь Але печаль і слиози Плаксія безпідставні, тому у читачів він викликає хіба ніщо Іронія, аж ніяк не співчуття. Плакса забороняє сміх в своєму царстві і жорстоко полює на Лоскотона. Лоскотон протиставляється Плаксію, він несе дітям сміх і радість, веселить їх і розважає. Тому прості люди люблять Лоскотона і звільняють його з-під арешту. Звільнившись, Лоскотон залоскотав царя Плаксія так, що той луснув від сміху, а дочки і сини царя Плаксія розбіглися в усі боку. Так країні Сльозолій запанувала радість. Що хотів передати автор яскравими образами, захоплюючим своєї казки? По-перше, в нашому часто зустрічаються подібні типи людей, Ми бачимо і тих, хто постійно плаче і скаржиться на долю, всім тільки негативний. Зустрічаємо і таких, хто, як сюжетом життя бачить погане, Лоскотон, випромінює веселить людей, що радість енергію. Важливо, що переміг в цьому поєдинку песимізму і оптимізму саме і життєву Лоскотон. Цим В. Симоненко підкреслює, що радісне ставлення до життя є природним для людини. Читаючи казки, ми часто дізнаємося в образах оточуючих, ай себе. Я зрозумів, що сам іноді веду себе, як справжній цар Плаксій. А. коли мої близькі казкових не тільки намагаються пояснити мені неправильність моєї поведінки, я часто тільки злюся ... Але добре, що ця казка до мені зрозуміти свої помилки. Тепер я спробую не перетворюватися в царя Плаксія, навіть якщо все складається не так, як я хочу, звичайно, мені б хотілося стати Лоскотоном для моїх близьких і друзів: приносити їм радість і сміх, веселити їх і відволікати від життєвих негараздів.
Написано дуже багато книг. Вони цікаві та різні.
Їх впевнено можна назвати друзями. По-перше, їхні сторінки можуть розповісти багато цікавого, допомагають пізнавати світ, дарують нам знання. По-друге, завдяки дружбі з ними ми стаємо цікавими співрозмовниками. По-третє, вони вчать нас бути порядними, щирими, правильно жити. По-четверте, вони як справжні друзі прикладами застерігають своїх читачів від помилок. По-п’яте, світ без книги був би обмеженим і нудним, а люди самотніми.
Тому треба не забувати про книги, читати та берегти їх.