гумор — неодмінна складова людського життя. він є нам зняти нервове напруження, вийти зі складної ситуації. мабуть, саме тому завжди популярними були й будуть різножанрові гумористичні й сатиричні твори. одним із відомих українських поетів — байкарів є і леонід глібов. його твори відзначаються новаторськими рисами. л. глібов вніс у байку ліричний струмінь. розробляючи відомі сюжети (що й передбачає байкарська традиція), він наділяв їх рисами українського побуту середини xix століття, а своїх героїв — рисами національної вдачі українців. хоча багато творів автора й написані на запозичені сюжети, але байки л. глібова виходять за межі простого перекладу чи переказу. більшість із них сприймаються як оригінальні твори, у яких байкар критикує як суспільні, так і загальнолюдські вади.
у байці "щука" сатирично змальовано сучасну авторові судову систему. на щуку хтось до суду подав "бомагу", про те, що вона виробляла в озері такі речі, від яких не було нікому нормального життя. на той раз суддями були "якіїсь два осли, одна нікчемна пікапа та два стареньких цапа". як іронічно зауважує л. глібов, "усе народ, як бачите, такий добрячий та плохий". за стряпчого до суддів була приставлена лисиця, яка, за чутками, неодноразово брала хабар від щуки. судді не стали довго думати та вирішили винести вирок: повісити підсудну на вербі. але слова попросила лисиця, яка сказала, що "розбійницю таку не так судить годиться: щоб більше жаху їй завдать і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити! " незважаючи на парадоксальність такого вироку, усі підтримують пропозицію хитрої лисиці — і щуку у річку. зрозуміло, чого варта така судова система.однією з поширених людських вад є дурість і пихатість. саме вони найчастіше чинять шкоду і самому власникові, і тим, хто його оточує. л. глібов влучно висміює ці негативні риси в байці "жаба й віл", показуючи наслідки, до яких може призвести нерозумна поведінка. дурна жаба, побачивши вола, хоче дорівнятися йому за розмірами, аби бути найкращою та здивувати всіх. для того, щоб збільшитися, жаба починає надуватися все більше й більше і, нарешті, лопається. як бачимо, героїню згубила власна дурість.
зневага до людей надокучливих, ледачих, що живуть за рахунок інших і навіть не соромляться цього, висловлюється в байці "муха й бджола". у творі протиставлені дві ідеології життя: чесного, хоч і сповненого важкої праці, і безсоромного, безтурботного. бджола цілими днями працює, їй навіть ніколи присісти, зате до неї добре ставляться, поважають. муха ж тільки шукає, де би поживитися задурно, і тому кожний її ганяє, зневажає. але їй байдуже, бо вважає себе найрозумнішою, оскільки може все одно обдурити людей, аби отримати від них те, що хоче. такі хитрощі й засуджує автор. наприкінці твору л. глібов іронічно зазначає, що байка адресована мухам, "щоб не сказали часом люде, що надокучив їм". ми розуміємо, що серед людей багато таких, як бджоли, але ж чимало зустрічаємо й мух!
художня форма, яка передбачена жанром байки, дає змогу показати різноманітні негативні прояви суспільного буття або людської сутності. під масками тварин ми впізнаємо інколи своїх знайомих, а інколи самих себе. тож кожна байка змушує читача замислитися, проаналізувати свої вчинки й зробити певні висновки.
Володимир дрозд "білий кінь шептало"-проблема людини в суспільстві, її знеосіблення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності і мріїоловні герої оповідання — білий кінь (алегоричний образ) , степан, «маленький чоловічок, навіть не білий, а якийсь «землисто-сірий» , з дрібними корявими ручиськами. з метою більш осмисленого проникнення в образ з'ясовую сутність поняття «алегорія» . алегорія — відтворення людських характерів та взаємин в образах тварин, предметів та явищ природи. оцінка зображуваного в алегорії виступає значно виразніше, ніж при використанні, наприклад, епітетів чи метафор. тож образ білого коня уособлює в собі особистість гідну поваги. на нього можна покластися, він молодий, гарний, гордий. не раз на це зверта я увагу і степан: кінь мав густу гриву, стрункі ноги, які завжди ступали впевненою ходою; особливо вражала шия — у її крутім вишні вбачалася незалежність. степан тішився тим, що білий кінь гордовито міг гнати до водопою сірих, вороних і гнідих. коли ж стався злам? є в оповіданні вражаючі епізоди. ось один із них. босоногий хлопчисько своїми чіпкими руками пригнув голову білого коня й владно потягнув на себе. шептало спершу ступнув кілька кроків і раптом болісно відчув неволю. хлопчаче «но-но» , поблажливий зверхній дотик роздратували шептала — його пересмикнуло, з нечуваною силою «він шарпонувся, вирвав кінець повода, диво звівся на задні ноги» , його очі стріляли в цю мить страшними кривавими іскрами. кінь — уособлення відважної, відчайдушної людини, яка не хоче миритися з приниженням людської гідності, її душа протестує, вона вимагає поваги до себе. «шептало легко опустився і помчав через гусячу царину в лугову синь» . на мій погляд, «лугова синь» — це символ простору, безмежжя.. й волі».оповідання «білий кінь шептало» має глибокий філософський підтекст: навіть сильна особистість під впливом оточуючих обставин часто втрачає свою індивідуальність, знеособлюється і починає діяти, як усі. сьогодні, коли на полицях книгарень лежать книги з неприхованим осудом системи оповідання в. дрозда набуває актуальності. сильна людина сьогодення (маємо на увазі українську інтелігенцію, яка бунтує проти сучасного хаосу, їй видиться смак волі (наприклад, свобода слова! ) , але вона й страхається її, бо не знає, як діяти. символічно звучать останні рядки твору: «під ранок кінь повертається до кошари, просуває голову між жердин загорожі та дрімає, стомлений нерозумною » образ білого коня шептала — алегоричний. він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії. оповідання має глибокий філософський підтекст, піднімає важливі проблеми людини в суспільстві, її знеособлення, свободи й неволі, особистості й натовпу, дійсності й мрії.
ответ:
гумор — неодмінна складова людського життя. він є нам зняти нервове напруження, вийти зі складної ситуації. мабуть, саме тому завжди популярними були й будуть різножанрові гумористичні й сатиричні твори. одним із відомих українських поетів — байкарів є і леонід глібов. його твори відзначаються новаторськими рисами. л. глібов вніс у байку ліричний струмінь. розробляючи відомі сюжети (що й передбачає байкарська традиція), він наділяв їх рисами українського побуту середини xix століття, а своїх героїв — рисами національної вдачі українців. хоча багато творів автора й написані на запозичені сюжети, але байки л. глібова виходять за межі простого перекладу чи переказу. більшість із них сприймаються як оригінальні твори, у яких байкар критикує як суспільні, так і загальнолюдські вади.
у байці "щука" сатирично змальовано сучасну авторові судову систему. на щуку хтось до суду подав "бомагу", про те, що вона виробляла в озері такі речі, від яких не було нікому нормального життя. на той раз суддями були "якіїсь два осли, одна нікчемна пікапа та два стареньких цапа". як іронічно зауважує л. глібов, "усе народ, як бачите, такий добрячий та плохий". за стряпчого до суддів була приставлена лисиця, яка, за чутками, неодноразово брала хабар від щуки. судді не стали довго думати та вирішили винести вирок: повісити підсудну на вербі. але слова попросила лисиця, яка сказала, що "розбійницю таку не так судить годиться: щоб більше жаху їй завдать і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити! " незважаючи на парадоксальність такого вироку, усі підтримують пропозицію хитрої лисиці — і щуку у річку. зрозуміло, чого варта така судова система.однією з поширених людських вад є дурість і пихатість. саме вони найчастіше чинять шкоду і самому власникові, і тим, хто його оточує. л. глібов влучно висміює ці негативні риси в байці "жаба й віл", показуючи наслідки, до яких може призвести нерозумна поведінка. дурна жаба, побачивши вола, хоче дорівнятися йому за розмірами, аби бути найкращою та здивувати всіх. для того, щоб збільшитися, жаба починає надуватися все більше й більше і, нарешті, лопається. як бачимо, героїню згубила власна дурість.
зневага до людей надокучливих, ледачих, що живуть за рахунок інших і навіть не соромляться цього, висловлюється в байці "муха й бджола". у творі протиставлені дві ідеології життя: чесного, хоч і сповненого важкої праці, і безсоромного, безтурботного. бджола цілими днями працює, їй навіть ніколи присісти, зате до неї добре ставляться, поважають. муха ж тільки шукає, де би поживитися задурно, і тому кожний її ганяє, зневажає. але їй байдуже, бо вважає себе найрозумнішою, оскільки може все одно обдурити людей, аби отримати від них те, що хоче. такі хитрощі й засуджує автор. наприкінці твору л. глібов іронічно зазначає, що байка адресована мухам, "щоб не сказали часом люде, що надокучив їм". ми розуміємо, що серед людей багато таких, як бджоли, але ж чимало зустрічаємо й мух!
художня форма, яка передбачена жанром байки, дає змогу показати різноманітні негативні прояви суспільного буття або людської сутності. під масками тварин ми впізнаємо інколи своїх знайомих, а інколи самих себе. тож кожна байка змушує читача замислитися, проаналізувати свої вчинки й зробити певні висновки.
объяснение: