Одинадцятирічна Полліанна приїжджає до своєї тітки міс Поллі Ґарінгтон. Батько Полліанни Джон Вітіер помер, не залишивши ніякого спадку: отримуючи невелику зарплатню, він залишив після себе всього декілька книг. Оскільки матір Поліанни давно померла, а інших родичів у неї немає, вона змушена переїхати до тітки Поллі. Старша сестра тітки Поллі (матір Полліанни) свого часу вийшла заміж за Джона Вітіера всупереч бажанням батьків, які хотіли видати доньку заміж за багатого чоловіка. Після чого сім'я розірвала з нею будь-які стосунки. Тепер, 25 років потому, тітка Поллі живе одна в величезному будинку, успадкованому після смерті всіх її родичів. Вона педантична, строга і приймає племінницю виключно з почуття обов'язку. Поліанні вона виділяє кімнату на горищі, без дзеркала, з голими стінами і практично без меблів, тому що їй хочеться по можливості віддалитися від компанії дитини і водночас вберегти будинок від дитячих рук.
Поліанна ж повна протилежність тітки Поллі: вона активна, весела, життєрадісна і дуже балакуча. Поліанна вчить оточуючих «грі в радість», якої її навчив свого часу батько. Тоді батько пояснив Поліанні, що треба радіти, всьому тому що в тебе є . З того часу вони завжди бавилися «в радість», знаходячи привід для оптимізму в кожній події.
В перший же день приїзду Поліанни тітка Поллі залишає її без вечері за непунктуальність і наказує їй вечеряти хлібом з молоком на кухні, разом зі служницею Ненсі, на що Полліанна відповідає: «Ну що ви, тітко, я дуже рада. Я люблю хліб з молоком, і Ненсі мені дуже подобається. Ми так добре повечеряли разом.» Всі покарання і повчання Полліанна приймає з радістю, захопленням і вдячністю, чим дуже розгублює тітку Поллі. Поступово все місто починає любити Полліанну, а згодом «здається» і тітка Поллі.
7. Установіть відповідність між героєм твору та його цитатною
характеристикою (2б.) В) Остап Мандрика - його опису немає
1) «Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком…» - Д) Соломія
2) «Добре високим і сильним — їх не штовхають навіть у тих випадках, коли вони надумають ходити серединою тротуару. А якщо ти у вісім років скидаєшся на дошкільнятко, до того ж у тебе ноги болять у суглобах при кожному кроці, то, мабуть, краще ходити попід стінами: безпечніше.» - Г) Славко Беркута
3) « А до війни я був садівником. Сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе.» - Б) Петро Колодуб
4) « Стояв на березі по кісточки у воді з веслом, як пророк, нерухомий, і дививсь, очевидно, нам услід.» - А) Платон Півторак
8. Установіть відповідність між висловом та літературним героєм, якому він належить (1б.) Д) Славко Беркута його слів немає
1) «Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав…» Г) Остап Мандрика
2) «Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!» В) Платон Півторак
3) «Бачиш, треба просто мати удачу, тоді все в руки само йде.» Б) Юлько Ващук
4) «Що не ріка, то й драма, то й діди, мов добрі річні духи. Вони були сміливі, діди оті, сердиті і не боялися смерті.» А) Петро Колодуб
9. Запишіть і продовжіть речення: (3б.)
А) Проблема волі людини та можливостей її здобуття порушується у творі… М.Коцюбинського "Дорогою ціною"
Б) Капітан Колодуб хотів після війни поїхати до діда Платона, щоб… цитата — І поклонитися діду Платону в ноги за науку,— сказав капітан Колодуб.
В) Славка Беркуту звинуватили і збирались судити за те, що… він нібито розпивав алкогольні напої разом з товаришами у громадському місці.
10. Дайте розгорнуту відповідь на запитання (3б.) У чому полягає актуальність твору М.Коцюбинського “Дорогою ціною” ( або О.Довженка “Ніч перед боєм”, або Н.Бічуї “Шпага Славка Беркути”)?
Є речі, які не підвладні часу. Їх мало , але на них багато що тримається у цьому житті. І це не завжди щось матеріальне, скоріше вони з світу духовності. Адже вічними цінностями є такі чесноти як дружба, повага, щирість, вірність, справедливість, людяність, відповідальність, вміння відповідати за свої вчинки, вміння зрозуміти і підтримати іншого. Саме ці проблеми висвітлює Ніна Бічуя у творі "Шпага Славка Беркути". Саме у цій повісті автор досить тонко відмічає, що життя має свої закони, свої випробування, які кожен має пройти з гідністю, залишаючись при цьому людиною. Підлість, байдужість, безвідповідальність духовно нівечать людину, знищують її як особистість.
Одинадцятирічна Полліанна приїжджає до своєї тітки міс Поллі Ґарінгтон. Батько Полліанни Джон Вітіер помер, не залишивши ніякого спадку: отримуючи невелику зарплатню, він залишив після себе всього декілька книг. Оскільки матір Поліанни давно померла, а інших родичів у неї немає, вона змушена переїхати до тітки Поллі. Старша сестра тітки Поллі (матір Полліанни) свого часу вийшла заміж за Джона Вітіера всупереч бажанням батьків, які хотіли видати доньку заміж за багатого чоловіка. Після чого сім'я розірвала з нею будь-які стосунки. Тепер, 25 років потому, тітка Поллі живе одна в величезному будинку, успадкованому після смерті всіх її родичів. Вона педантична, строга і приймає племінницю виключно з почуття обов'язку. Поліанні вона виділяє кімнату на горищі, без дзеркала, з голими стінами і практично без меблів, тому що їй хочеться по можливості віддалитися від компанії дитини і водночас вберегти будинок від дитячих рук.
Поліанна ж повна протилежність тітки Поллі: вона активна, весела, життєрадісна і дуже балакуча. Поліанна вчить оточуючих «грі в радість», якої її навчив свого часу батько. Тоді батько пояснив Поліанні, що треба радіти, всьому тому що в тебе є . З того часу вони завжди бавилися «в радість», знаходячи привід для оптимізму в кожній події.
В перший же день приїзду Поліанни тітка Поллі залишає її без вечері за непунктуальність і наказує їй вечеряти хлібом з молоком на кухні, разом зі служницею Ненсі, на що Полліанна відповідає: «Ну що ви, тітко, я дуже рада. Я люблю хліб з молоком, і Ненсі мені дуже подобається. Ми так добре повечеряли разом.» Всі покарання і повчання Полліанна приймає з радістю, захопленням і вдячністю, чим дуже розгублює тітку Поллі. Поступово все місто починає любити Полліанну, а згодом «здається» і тітка Поллі.
7(1Д, 2Г, 3Б, 4А), 8 (1Г, 2В, 3Б, 4А)
Объяснение:
7. Установіть відповідність між героєм твору та його цитатною
характеристикою (2б.) В) Остап Мандрика - його опису немає
1) «Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком…» - Д) Соломія
2) «Добре високим і сильним — їх не штовхають навіть у тих випадках, коли вони надумають ходити серединою тротуару. А якщо ти у вісім років скидаєшся на дошкільнятко, до того ж у тебе ноги болять у суглобах при кожному кроці, то, мабуть, краще ходити попід стінами: безпечніше.» - Г) Славко Беркута
3) « А до війни я був садівником. Сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе.» - Б) Петро Колодуб
4) « Стояв на березі по кісточки у воді з веслом, як пророк, нерухомий, і дививсь, очевидно, нам услід.» - А) Платон Півторак
8. Установіть відповідність між висловом та літературним героєм, якому він належить (1б.) Д) Славко Беркута його слів немає
1) «Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав…» Г) Остап Мандрика
2) «Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!» В) Платон Півторак
3) «Бачиш, треба просто мати удачу, тоді все в руки само йде.» Б) Юлько Ващук
4) «Що не ріка, то й драма, то й діди, мов добрі річні духи. Вони були сміливі, діди оті, сердиті і не боялися смерті.» А) Петро Колодуб
9. Запишіть і продовжіть речення: (3б.)
А) Проблема волі людини та можливостей її здобуття порушується у творі… М.Коцюбинського "Дорогою ціною"
Б) Капітан Колодуб хотів після війни поїхати до діда Платона, щоб… цитата — І поклонитися діду Платону в ноги за науку,— сказав капітан Колодуб.
В) Славка Беркуту звинуватили і збирались судити за те, що… він нібито розпивав алкогольні напої разом з товаришами у громадському місці.
10. Дайте розгорнуту відповідь на запитання (3б.) У чому полягає актуальність твору М.Коцюбинського “Дорогою ціною” ( або О.Довженка “Ніч перед боєм”, або Н.Бічуї “Шпага Славка Беркути”)?
Є речі, які не підвладні часу. Їх мало , але на них багато що тримається у цьому житті. І це не завжди щось матеріальне, скоріше вони з світу духовності. Адже вічними цінностями є такі чесноти як дружба, повага, щирість, вірність, справедливість, людяність, відповідальність, вміння відповідати за свої вчинки, вміння зрозуміти і підтримати іншого. Саме ці проблеми висвітлює Ніна Бічуя у творі "Шпага Славка Беркути". Саме у цій повісті автор досить тонко відмічає, що життя має свої закони, свої випробування, які кожен має пройти з гідністю, залишаючись при цьому людиною. Підлість, байдужість, безвідповідальність духовно нівечать людину, знищують її як особистість.