Мабуть, Федько-халамидник-найцікавіша повість у світі!Головні герої-Федько і Толька.
Федько-гарний хлопець,ніколи не обманював і був гарним хлопцем, якщо б не підводило те, що він постійно все відбирав.
Толя-слухняний,завжди зачесаний,гарно одягнений.Ніхто й не думав, що він може бути байдужим до чужої біди.
Але одного разу між хлопцями сталося непорозуміння.Навесні Федько пішов стрибати по льоду.З ним все було нормально, алеТолька захотів зробити те ж саме.Федько не хотів дозволяти йому це робити, щоб на Толька не кричали вдома, але той відпирався, і, врешті-врешт,Федько віддав йому свою палицю.
І сталося лихо.Толька впав в воду, але Федько його двічі.1 раз-витяг з води,2 раз-взяв провину на себе,хоч і вмер.
А Только весь час говорив батькам:"я не винен,це Федько мене штовхнув!"
А після похорон Федька ще й обманув його мати,щоб забрати Федькового чижика.
Ось чим відрізняється людьська порядність від байдужості.
ответ:У житті людини іноді настає така мить, коли виникає бажання зупинити щоденний рух подій та замислитися над сенсом усього, що відбувається навкруги й у власній душі. Світом правлять дві сили — сили Зла і сили Добра. Не тільки світ є ареною боротьби цих стихій, найзапекліша і найголовніша війна відбувається в кожному з нас.
Від народження всі люди рівні. Мені до вподоби це християнське твердження, особливо коли я зрозумів його справжню суть. З першого погляду видається, що люди аж ніяк не можуть бути рівними: тисячі народжуються із фізичними вадами. Комусь вже з перших днів дарується влада, сила, гроші, а комусь — незмиримі страждання, злидні, розчарування. Але всі ми народжуємося Людьми! Ми маємо право залишатися людьми за будь-яких життєвих умов, ми повинні утверджувати своє право бути людьми на землі.
Проблема в тому, що для цього потрібна неабияка сміливість. Тільки від людини залежить, що в ній самій переможе — Добро чи Зло. Тільки від людини залежить, чи подолає Добро одвічне Зло, що панує у світі. А для цього потрібна неабияка сила і сміливість духу. Головний герой роману І. Багряного "Тигролови" належить до тієї когорти сміливців, які попри всі життєві негаразди кожним своїм вчинком, кожною своєю думкою утверджували право бути людиною.
Григорій Многогрішний, як і мільйони його співвітчизників, міг пристосуватися до обставин, жити тихо й затишно, робити кар'єру — і не помічати, що навколо коїться лихо. Але суть у тому, що він не був пересічним громадянином. Він не міг вдовольнитися статусом раба. Він не міг вдовольнитися малесеньким щастям для себе самого. Він прагнув щастя для свого "нещасного краю і народу": "І я втік з ешелону. Вони мене везли з України на каторгу, на повільну смерть, і берегли, як пси. А я втік. Вистрибнув на ходу зі скаженого поїзда, — стрибнув у ніч, у смерть, на щастя. І я мав щастя..." Ми розуміємо, що стрибок Григорія — це не просто стрибок зі "скаженого поїзда", це сміливий протест проти всієї системи, яка пригнічувала і нищила непокірних і вільних духом. Він хотів жити, але жити гідно: "Краще вмерти, біжучи, ніж жити гниючи".
Мабуть, Федько-халамидник-найцікавіша повість у світі!Головні герої-Федько і Толька.
Федько-гарний хлопець,ніколи не обманював і був гарним хлопцем, якщо б не підводило те, що він постійно все відбирав.
Толя-слухняний,завжди зачесаний,гарно одягнений.Ніхто й не думав, що він може бути байдужим до чужої біди.
Але одного разу між хлопцями сталося непорозуміння.Навесні Федько пішов стрибати по льоду.З ним все було нормально, алеТолька захотів зробити те ж саме.Федько не хотів дозволяти йому це робити, щоб на Толька не кричали вдома, але той відпирався, і, врешті-врешт,Федько віддав йому свою палицю.
І сталося лихо.Толька впав в воду, але Федько його двічі.1 раз-витяг з води,2 раз-взяв провину на себе,хоч і вмер.
А Только весь час говорив батькам:"я не винен,це Федько мене штовхнув!"
А після похорон Федька ще й обманув його мати,щоб забрати Федькового чижика.
Ось чим відрізняється людьська порядність від байдужості.
ответ:У житті людини іноді настає така мить, коли виникає бажання зупинити щоденний рух подій та замислитися над сенсом усього, що відбувається навкруги й у власній душі. Світом правлять дві сили — сили Зла і сили Добра. Не тільки світ є ареною боротьби цих стихій, найзапекліша і найголовніша війна відбувається в кожному з нас.
Від народження всі люди рівні. Мені до вподоби це християнське твердження, особливо коли я зрозумів його справжню суть. З першого погляду видається, що люди аж ніяк не можуть бути рівними: тисячі народжуються із фізичними вадами. Комусь вже з перших днів дарується влада, сила, гроші, а комусь — незмиримі страждання, злидні, розчарування. Але всі ми народжуємося Людьми! Ми маємо право залишатися людьми за будь-яких життєвих умов, ми повинні утверджувати своє право бути людьми на землі.
Проблема в тому, що для цього потрібна неабияка сміливість. Тільки від людини залежить, що в ній самій переможе — Добро чи Зло. Тільки від людини залежить, чи подолає Добро одвічне Зло, що панує у світі. А для цього потрібна неабияка сила і сміливість духу. Головний герой роману І. Багряного "Тигролови" належить до тієї когорти сміливців, які попри всі життєві негаразди кожним своїм вчинком, кожною своєю думкою утверджували право бути людиною.
Григорій Многогрішний, як і мільйони його співвітчизників, міг пристосуватися до обставин, жити тихо й затишно, робити кар'єру — і не помічати, що навколо коїться лихо. Але суть у тому, що він не був пересічним громадянином. Він не міг вдовольнитися статусом раба. Він не міг вдовольнитися малесеньким щастям для себе самого. Він прагнув щастя для свого "нещасного краю і народу": "І я втік з ешелону. Вони мене везли з України на каторгу, на повільну смерть, і берегли, як пси. А я втік. Вистрибнув на ходу зі скаженого поїзда, — стрибнув у ніч, у смерть, на щастя. І я мав щастя..." Ми розуміємо, що стрибок Григорія — це не просто стрибок зі "скаженого поїзда", це сміливий протест проти всієї системи, яка пригнічувала і нищила непокірних і вільних духом. Він хотів жити, але жити гідно: "Краще вмерти, біжучи, ніж жити гниючи".
Объяснение: