Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Пам*ятаєте ту маленьку чайку, яка так безстрашно сиділа на крижині? Вона не боялася ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води: "Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?". Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим ґрунту не треба... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрія...
Ґрунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має!
P.S. Ґрунт – згідно правил української мови, якщо мова йде про “землю”, то слово пишетеся з літерою “ґ”.
Дівчинка анна з її вірша "кольорові миші" дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам. чому ж десятирічна "підсудна анна стала перед судом"? чим вона завинила перед сусідом і всім світом? поетеса подає у вірші "претензії" сусіда до дівчинки, які стосуються виховання його дітей: вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття, і вночі їм сняться миші кольорові. од тих мишей немає нам життя. сусіда дівчинки обдурює, що в звичайному осінньому листі можна бачити щось інше, ніж саме листя! в цьому і полягає вся "моральна школа" дівчинки! ліна костенко в образі "сірого сусіда", який хоче бачити все за стандартом, показує обмежених людей, що живуть лише матеріальними інтересами, не бачать красу навколишнього світу. таких можна назвати моральними дальтоніками. ця алегорія проходить через весь текст вірша. сама поетеса неодноразово зустрічалася з подібними "сірим и сусі" "від літератури", тому досить тривалий час вірші л. костенко не потрапляли до друку: "сірі сусіди" виявились не тільки "сірими", а ще й агресивними. все, яку вірші: "чаклунок ми караєм по закону". крім філософського сюжету вірша вражає мова поетеси: яскрава, соковита. якщо героїня ліни костенко вгледіла в осінньому листі подобу кольорових мишей, то поетеса в осі н ньому сон ці бачить "яблуко недоквас", яке стояло "в голих кленах у вікні". як точно за кольором, формою, емоційним станом героїні і читачів! поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з яскравими особливостями, як дівчинка анна, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло. і хоч "суддя в судейській чорній мантії" виносить вирок всьому кольоровому світові; ліна костенко закликає читача до оптимізму: і раптом нявкнув кольоровий кіт. залив чорнилом вирок на папері. поспішаймо жити, ставаймо дорослими, мої однокласники! але давайте не загубимо кольорового світу дитинства!
(Ліна Костенко)
Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Пам*ятаєте ту маленьку чайку, яка так безстрашно сиділа на крижині? Вона не боялася ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води: "Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?". Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим ґрунту не треба... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрія...
Ґрунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має!
P.S. Ґрунт – згідно правил української мови, якщо мова йде про “землю”, то слово пишетеся з літерою “ґ”.
Дівчинка анна з її вірша "кольорові миші" дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам. чому ж десятирічна "підсудна анна стала перед судом"? чим вона завинила перед сусідом і всім світом? поетеса подає у вірші "претензії" сусіда до дівчинки, які стосуються виховання його дітей: вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття, і вночі їм сняться миші кольорові. од тих мишей немає нам життя. сусіда дівчинки обдурює, що в звичайному осінньому листі можна бачити щось інше, ніж саме листя! в цьому і полягає вся "моральна школа" дівчинки! ліна костенко в образі "сірого сусіда", який хоче бачити все за стандартом, показує обмежених людей, що живуть лише матеріальними інтересами, не бачать красу навколишнього світу. таких можна назвати моральними дальтоніками. ця алегорія проходить через весь текст вірша. сама поетеса неодноразово зустрічалася з подібними "сірим и сусі" "від літератури", тому досить тривалий час вірші л. костенко не потрапляли до друку: "сірі сусіди" виявились не тільки "сірими", а ще й агресивними. все, яку вірші: "чаклунок ми караєм по закону". крім філософського сюжету вірша вражає мова поетеси: яскрава, соковита. якщо героїня ліни костенко вгледіла в осінньому листі подобу кольорових мишей, то поетеса в осі н ньому сон ці бачить "яблуко недоквас", яке стояло "в голих кленах у вікні". як точно за кольором, формою, емоційним станом героїні і читачів! поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з яскравими особливостями, як дівчинка анна, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло. і хоч "суддя в судейській чорній мантії" виносить вирок всьому кольоровому світові; ліна костенко закликає читача до оптимізму: і раптом нявкнув кольоровий кіт. залив чорнилом вирок на папері. поспішаймо жити, ставаймо дорослими, мої однокласники! але давайте не загубимо кольорового світу дитинства!