Скласти твір мініатюру на тему “Бджола мала, а й та працює (за байкою Л. Глібова «Муха і Бджола»)” ів . Будь ласка до ть, у мене є 10 хвилин. В кого добре серце❤
У народі дуже часто людину, котра старанно працює, порівнюють із бджолою. Здавалося б, чому, адже людина й комаха не дуже схожі? Та якщо замислитись про життя бджоли, все стає зрозумілим. Тільки-но народившись і трішки набравшись сили, ця комашина починає працювати й робить це невпинно до кінця життя: щодня вона налітує до десятка кілометрів у пошуках нектару, потім перетворює його на мед, а водночас дбає про нові покоління бджілок. Люди дуже поважають цих трудівниць, та не тільки за смачний результат їхньої праці, запашний мед, а й за сам б життя. Змалечку нас привчають до праці й поваги до праці інших.
Малу дитину починають виховувати, коли вона вже може ходити. І саме з тих пір батьки привчають її не смітити, дбати про свій одяг, прибирати за собою іграшки. Це відбувається не тому, що вони свідомо чи несвідомо хочуть дошкулити малечі, а саме щоб прищепити їй відчуття поваги до праці іншого — адже мама чи тато прибрали в оселі, випрали й випрасували одяг. Водночас дитину привчають працювати, і кожного разу після вдалого вчинку батьки нахвалюють, заохочують малюка.
Пізніше дитині пояснюють, що всі люди працюють. І ті, хто ходить до дитячого садочка, і школярі, і студенти, і мами з татами, і бабусі з дідусями, просто в кожного з них своя праця. Для дітей і молоді це навчання, для дорослих — робота й оселя, для старших людей — піклування про молодших. Кожен має свої обов’язки як поза домом, так і в оселі: це прибирання, прання, догляд за домашніми тваринами, купування продуктів для родини, піклування про малюків. І знову на думку повертається маленька комашка, завзятий робітник — бджола.
Повага й визнання — винагорода для людини, котра присвячує своє життя праці. Скільки років існують нагороди для робітників — почесні медалі й ордени, грамоти, подарунки. Напевне, у кожному місті є вулиця Героїв Праці та інші, названі На честь визначних робітників. Та й у кожній родині є свої герої. Завжди із величезною щирою повагою говорять про дідуся чи бабусю, котрі майже все життя пропрацювали на заводі чи фермі або в іншому місці. Кожна робота заслуговує на повагу, незалежно від її престижності.
бджола мала а йта працює
Объяснение:
У народі дуже часто людину, котра старанно працює, порівнюють із бджолою. Здавалося б, чому, адже людина й комаха не дуже схожі? Та якщо замислитись про життя бджоли, все стає зрозумілим. Тільки-но народившись і трішки набравшись сили, ця комашина починає працювати й робить це невпинно до кінця життя: щодня вона налітує до десятка кілометрів у пошуках нектару, потім перетворює його на мед, а водночас дбає про нові покоління бджілок. Люди дуже поважають цих трудівниць, та не тільки за смачний результат їхньої праці, запашний мед, а й за сам б життя. Змалечку нас привчають до праці й поваги до праці інших.
Малу дитину починають виховувати, коли вона вже може ходити. І саме з тих пір батьки привчають її не смітити, дбати про свій одяг, прибирати за собою іграшки. Це відбувається не тому, що вони свідомо чи несвідомо хочуть дошкулити малечі, а саме щоб прищепити їй відчуття поваги до праці іншого — адже мама чи тато прибрали в оселі, випрали й випрасували одяг. Водночас дитину привчають працювати, і кожного разу після вдалого вчинку батьки нахвалюють, заохочують малюка.
Пізніше дитині пояснюють, що всі люди працюють. І ті, хто ходить до дитячого садочка, і школярі, і студенти, і мами з татами, і бабусі з дідусями, просто в кожного з них своя праця. Для дітей і молоді це навчання, для дорослих — робота й оселя, для старших людей — піклування про молодших. Кожен має свої обов’язки як поза домом, так і в оселі: це прибирання, прання, догляд за домашніми тваринами, купування продуктів для родини, піклування про малюків. І знову на думку повертається маленька комашка, завзятий робітник — бджола.
Повага й визнання — винагорода для людини, котра присвячує своє життя праці. Скільки років існують нагороди для робітників — почесні медалі й ордени, грамоти, подарунки. Напевне, у кожному місті є вулиця Героїв Праці та інші, названі На честь визначних робітників. Та й у кожній родині є свої герої. Завжди із величезною щирою повагою говорять про дідуся чи бабусю, котрі майже все життя пропрацювали на заводі чи фермі або в іншому місці. Кожна робота заслуговує на повагу, незалежно від її престижності.