Славко відчув себе приналежним до світу, де ніхто не має права легковажно, безвідповідально та нерозсудливо ставитися до життя, коли..

1.був присутній під час розмови батька з механіком з аеропорту

2.зрозумів, що життя його батьків дуже складне

3.усвідомив, що до навчання треба ставитися відповідально

почув телефонну розмову батька з матір’ю ​

Кожна людина має крила. Не поспішайте заперчувати і відшукувати у себе на спині пір*їсті крила. Вони невидимі - духовні - і складаються(за трактуванням Ліни Костенко) з правди, чесності, довір'я, вірності у коханні, вічних поривань, щирості до роботи, щедрість на турботи, пісні, надії, поезії і  мрії.

Ці крила рятують людину від земних турбот і кожного, хто вірить у їх силу, вони доносять до найзаповітніших мрій. Спочатку людина, як маленьке пташеня, робить невпевнені кроки і боїться піднятися над землею, але з часом людина, яка морально збагачується, вже відчуває силу і впевненість в своїх крилах...

І ось вже вона над землею, на дорозі до сонця, геть від проблем і справ.

Михайло-семиліток - казковий герой, мужній, відважний. Але мене вражає інше: мені важко уявити сьогодні дитину, яка б у сім років мала таку величезну любов до рідного краю. Та все ж таки я вірю в те, що вони існують - сучасні михайлики… Бо що для цього треба мати? Найперше - велику віру в себе, любов до рідної країни. А в цьому завжди є кому до тато з мамою, вчителі в школі, друзі-однодумці. Адже всім приємно, незалежно від національності, слухати гімн України, коли перемагає наш спортсмен! І тоді ми здаємося собі такими дружними та з’єднаними, бо то ж наш спортсмен переміг! Тож цей дух єдності треба підтримувати завжди, щоб люди пишалися тим, що вони з України.