«Момент» - світла і водночас печальна імпресіоністична новела Володимира Винниченка, у якій Шехерезада на мить зустрівся із чарівною панною. Ця мить у його житті – дивовижна і прекрасна, сповнена щастя, а згодом – муки.
Панна Муся – дівчина, з якою познайомився Шехерезада на державному кордоні. Це справжня міська панна, гарно взута і одягнена. Особливо вразили оповідача її очі: «Очі горіли напруженням і були великі, прекрасні». Дівчина мала галантну поведінку, була навчена манерам. У образі Мусі втілюється ідея жіночності, особливої краси, таємничої незбагенності.
Провівши разом лише мить, закохані більше ніколи не зустрілись, бо дівчина вважла, що для щастя необхідна лише мить, а все, що станеться потім – буденність. Саме тому Муся не схотіла подальших стосунків і залишила за собою лише приємний та світлий спогад, сповнений таємничості і загадковості.
Дуже цікаве запитання, кого можна вважати справжнім другом? впродовж всьго життя ми контактуємо з величезною кількістю різних людей. кожен з них залишає свій слід в нашій долі. це може бути красивий спогад, від якого стає тепло на душі, або стійке враження від років проведених разом. хтось з цих людей здається ідеальним, рік за роком ми сумуємо за такими друзями, хоч і спілкувалися лише раз або двічі. інші люди викликають сумні спогади. таких ми називаємо товаришами по нещастю. зазвичай це людина, яка завжди уважно вислухає, і поділиться власними проблемами. але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга? моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс. існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе. прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя. саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.
«Момент» - світла і водночас печальна імпресіоністична новела Володимира Винниченка, у якій Шехерезада на мить зустрівся із чарівною панною. Ця мить у його житті – дивовижна і прекрасна, сповнена щастя, а згодом – муки.
Панна Муся – дівчина, з якою познайомився Шехерезада на державному кордоні. Це справжня міська панна, гарно взута і одягнена. Особливо вразили оповідача її очі: «Очі горіли напруженням і були великі, прекрасні». Дівчина мала галантну поведінку, була навчена манерам. У образі Мусі втілюється ідея жіночності, особливої краси, таємничої незбагенності.
Провівши разом лише мить, закохані більше ніколи не зустрілись, бо дівчина вважла, що для щастя необхідна лише мить, а все, що станеться потім – буденність. Саме тому Муся не схотіла подальших стосунків і залишила за собою лише приємний та світлий спогад, сповнений таємничості і загадковості.
Подробнее - на -
але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга?
моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс.
існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе.
прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя.
саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.