Я прочитав у творі як ти живеш.Це для мене якось дивно.Нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними,допомагати іншим.А ти навіть лінувався ходити на прогулянку,так жити неможна.Не можна надіятись на що Бог тобі щось пошле при цьому цього не старатися та не добиватися цілі.Добре що тобі пощастило коли кинули у вікно дохлого хорта ,а він розсипався у дукати.Потрібно щось робити,а не ледарювати!Тобі пощастило в житі адже на все воля Божа.Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися!Зміни своє життя в кращу сторону!
Привіт Павлусе!
Я прочитав у творі як ти живеш.Це для мене якось дивно.Нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними,допомагати іншим.А ти навіть лінувався ходити на прогулянку,так жити неможна.Не можна надіятись на що Бог тобі щось пошле при цьому цього не старатися та не добиватися цілі.Добре що тобі пощастило коли кинули у вікно дохлого хорта ,а він розсипався у дукати.Потрібно щось робити,а не ледарювати!Тобі пощастило в житі адже на все воля Божа.Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися!Зміни своє життя в кращу сторону!
Астрід Ліндгрен
Серед 35-ти всесвітньо відомих книг, створених письме-
Нницею, чи не найпопулярніші у всьому світі дві її книги: «Пеппі
Довгапанчоха» та «Пригоди Карлсона».
Народилася майбутня письменниця 14 листопада 1907р.
у шведській провінції Смоланд, у звичайній селянській родині, і
назвали її Астрід Анна Емілія Еріксон.
Славу письменниці принесла її перша книга – про невси-
дющю, на перший перший погляд – розбишаковату і ні на кого
не схожу, але водночас і схожу на багатьох її ровесників, та й
на саму письменницю.
Постає питання. Як це дівчисько з’явилося в уяві письме-
нниці? Тут можна відповісти прислів’ям: «Не було б щастя,
та нещастя до Коли маленькій Карін, донці Астрід
Лідгрен, було сім років, вона тяжко захворіла і лежала в ліжку
кілька довгих місяців... Щовечора вона просила, аби мама розпо-
відала їй якісь історії. Астрід Ліндгрен уже й не знала, про що
розповідати, й доня сказала: «А ти розкажи про Пеппі Довгапанчоху!» Ось так народилась ця історія.
А тепер – іще про народження одного з найвідоміших геро-
їв Астрід Ліндгрен: про Карлсона, що живе на даху. Відома річ:
діти страшенно не люблять довго лишатись вдома на самоті,
тому і вигадують собі усіляких друзів.
Одного разу маленька Карін знову попросила маму розказа-
ти історію вже про Карлсона. Мати розказувала донечці фан-
тастичні пригоди про Карлсона, та його маленького друга, якого
звали Малюк.
Я перекрнана, що дитина, яка прочитає якусь із цих двох
книжок то не покладе її вкуток, або викине, а навпаки покладе
на видне місце, щоб всі бачили, та також захотіли прочитати.