Ставлю 40 і! визнач художні засоби твору. які з них тебе вразили найбільше і чому? : гей, нові колумби й магеллани напнемо вітрила наших мрій! кличуть нас у мандри океани, бухту спокою облизує прибій.хто сказав, що все уже відкрито? нащо ж ми народжені тоді? як нам помістити у корито наші сподівання молоді? кораблі! шикуйтесь до походу! мрійництво! жаго моя! живи! в океані рідного народу відкривай духовні острови! геть із мулу якорі іржаві — нидіє на якорі б’ються груди об вітри тужаві, каравела в мандри вируша.жоден вітер сонця не остудить, півень землю всю не розгребе! україно! доки жити буду,доти відкриватиму тебе.мріяти й шукати, доки жити, шкварити байдужість на вогні.. а якщо відкрию вже відкрите, друзі! ви підкажете мені.​

Ми любимо пригоди - вони навчають нас робити відкриття, дізнаватися щось нове, єднають з природою, виховують мусжність, вчать дивитися у вічі перешкодам, долати труднощі.
"Кожна пригода - до мужності дорога". Це народне прислів'я прямо говорить, що лише беручи безпосередню участь в самій пригоді, ми стаємо мужніми та відважними.
Пригоди бувають різними: одна триває 5 хвилин, інша - все життя. Одна - весела і смішна, іншу навіть згадувати лячно. Але всі вони загартовують тіло і дух.

"Мрія у кожного в серці живе". Ці слова дуже точно передають зміст, сутність мрії. Її неможливо забути, вона завжди з тобою, вона всередині і рветься назовні. Важливо не відмовлятися від намагань втілити мрію в життя за жодних обставин. Щоб потім не жалкувати.
Мрійте і поступово йдіть до мети! Це буде велика і цікава пригода.

Дракон із твору Ю. Винничука досить незвичайний. Вісім років він жив і виховувався сам, бо всі його родичі давно зникли. Яйце, з якого він вилупився, багато років пролежало у печері. Це не хижак, не страшна істота, а щиросердна міфічна тварина, які ніколи нікому не завдавала кривди. А ще дракон знав грамоту: вмів читати та й навіть писав вірші.
Але не в очах кожного дракон має такі позитивні риси. Так, князь його характерезує зовсім інакше: «Жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. І дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите».
Проте пан Гудбрант таки наголошує на тому, що дракон зовсім не звичайний: «Але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває. А найбільше, що мене здивувало, — вигляд його печери». А печера здивувала тому, що у інших драконів завжди перед входом лежить чимало кісток, що говорить про їхню хижацьку суть. Це й же житель Гличини не може похвалитися своєю здобиччю.
Дракон Грицько, не зважаючи на свою натуру, протистоїть природі. У той час, як люди всіляко показують своє справжнє обличчя. Більшість із них – ненажерливі, брехливі та жорстокі. Грицько ж виступає їхнім антиподом, контрастує з ними свої милосердям, щирістю та добротою.