на зорі свого життя людина постає перед питанням: який шлях обрати? бог дає кожній людині право вибору, а вона вже має визначитися, що їй потрібно в цьому житті, ким вона хоче бути, як вона планує себе реалізувати. іноді людина з самого дитинства знає, чого вона прагне. та й дорослі, правду кажучи, частенько полюбляють запитувати у дітлахів про те, ким ті хочуть стати в майбутньому, і щиро посміхаються, почувши наївні побажання щодо професії видатної акторки, талановитого співака чи космонавта. звісно, все це лишається у безхмарному дитинстві, спогади з якого протягом усього життя тішитимуть, зігріватимуть душу людини. але буває й так, що хтось увесь час шукає себе і ніяк не може
ще видатний ійський письменник оскар уайльд говорив: "ціль людського життя — самовираження. проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо". справді, людина має використати всі свої можливості, якомога краще показати себе. але досить часто можна почути міркування з приводу того, що талант дається далеко не кожному. це хибна думка. так не буває і не може бути. є лише ледачі та слабодухі люди, які просто не хочуть працювати над собою, бо не бачать перспективи у цьому. вони лише і коли дитина народжується, бог дарує їй якісь здібності, хист до чогось. з часом вона обере те, що їй до душі. звичайно ж, якщо маєш велике бажання, можна розвинути цей талант, удосконалити його, бо сенс життя — це творчість.
дивіться також
электрический судок
удобно подогревать обед на работе! скидка -50%
299 грн
зимняя распродажа
топовая модель columbia -50% количество товара ограничено!
1 200 грн
особисто я вважаю, що обрана людиною професія насамперед має давати задоволення їй самій та бути корисною для оточуючих. улюблена, омріяна професія — це запорука успішного й щасливого життя будь-якої без винятку людини. щодо мене, то я вже визначилася стосовно своєї майбутньої професії. щиро кажучи, понад усе мені б хотілося бути дизайнером інтер'єру. я дуже люблю малювати, і можу сказати, що це в мене досить непогано виходить. та й батьки підтримують і поважають моє рішення. це так важливо, коли рідні люди розуміють та підтримують тебе. і я сподіваюся, що ця професія мені самореалізуватися в житті
головне, все треба робити впевнено і знати, що тобі потрібно в житті. хочеться пригадати вислів генріха давида торо: "якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано".
варто пам'ятати про те, що можна обирати будь-яку професію, але завжди перш за все треба залишатися людиною. можна бути ким завгодно: вчителем, лікарем, співаком, актором чи інженером. необхідно лише пам'ятати про моральні цінності
наприкінці xix – початку xx століття театральне мистецтво україни переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. цей розквіт українського театру пов'язаний, не в останню чергу, з драматургією і. карпенка-карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи.українська драматургія того часу була під владою літературних штампів. популярними були псевдокомічні п'єси «з народного життя» або історичні драми.і. карпенко-карий зміг збагатити літературу видатними п'єсами, в яких відобразив сучасний стан народу, сучасні типи та характери.одним із таких творів стала п'єса «сто тисяч» . драматурга боляче вражало переродження здорового національного селянського характеру під впливом глитайства, любові до грошей, жаги до накопичення. герой «ста тисяч» – герасим калитка. карпенко-карий використовує прізвище, що вже характеризує героя: калитка – це кошель для грошей. справді, для герасима гроші – це найдорожче, але як справжній селянин він не цінить їх як вони є. він скупає землю, бо це для нього істинне багатство. на початку комедії бачимо герасима калитку володарем «кругленького шматочка» у двісті десятин землі. але мрії його сягають далі: скупити всю землю навкруги, щоб ішов день – калитчина земля, ішов два – як він собі уявляє це щастя, в нього «диханіє спирає» .щоб мати гроші на купівлю землі, герасим калитка готовий на все. і наймити, і рідні працюють у нього як заведені, а йому все здається, що вони тільки «губами плямкають» . одружуючи сина, він понад усе вишукує невістку з грішми, використовуючи дітей як товар. а дочку видає заміж, не обіцяного посагу. як буде жити дитина – неважливо, тим більше не хвилюють герасима зуби, втрачені під час бійки, яку вчинили розлючені свати. втратив зуби – зате гроші цілі.комізм наростає. хитрий, працьовитий, спритний мужик скуповує землю збіднілих шляхетних власників, які «погоріли» на своїх бажаннях. але йому все замало. якби одразу ж – і сто тисяч! і тут закономірно з'являється шахрай невідомий. жадібна та нерозумна людина – краща здобич для нього. він пропонує протизаконну аферу – купівлю фальшивих грошей. герасимові запаморочилося в голові – ось воно багатство, без боротьби та праці. спочатку він виходить переможцем, обдуривши невідомого на дві тисячі. але той має добрий досвід, і калитка замість ста тисяч отримує різаний папір.тут, як часто у карпенка-карого, п'єса переростає в трагікомедію. вражений утратою грошей, а внаслідок цього – утратою землі, яку він прагне купити, калитка намагається повіситись. життя людини знов має менший сенс, ніж гроші. врятований калитка ридає не над тим, що ледве не згубив душу, а над тим, що «пропала земля смоквинова! » .страшними словами закінчує карпенко-карий п'єсу «сто тисяч» . головний герой кричить: «нащо ви мене зняли з вірьовки? краще смерть, ніж така потеря! » це смішно й боляче, бо людина втратила не кохання, не здоров'я, не рідних, не батькі усе, що завжди було й буде найважливішим у житті. драматург сміється. але сміх той невеселий, бо якийсь інший герасим калитка може стратити без жалю не своє, а чуже життя, щоб отримати свої сто тисяч.
сенс життя в красі та силі прагнення до
цілей, і тому потрібно, щоб кожен момент
буття мав свою високу мету.
це говорю вам я сліпий музикант- петруй
на зорі свого життя людина постає перед питанням: який шлях обрати? бог дає кожній людині право вибору, а вона вже має визначитися, що їй потрібно в цьому житті, ким вона хоче бути, як вона планує себе реалізувати. іноді людина з самого дитинства знає, чого вона прагне. та й дорослі, правду кажучи, частенько полюбляють запитувати у дітлахів про те, ким ті хочуть стати в майбутньому, і щиро посміхаються, почувши наївні побажання щодо професії видатної акторки, талановитого співака чи космонавта. звісно, все це лишається у безхмарному дитинстві, спогади з якого протягом усього життя тішитимуть, зігріватимуть душу людини. але буває й так, що хтось увесь час шукає себе і ніяк не може
ще видатний ійський письменник оскар уайльд говорив: "ціль людського життя — самовираження. проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо". справді, людина має використати всі свої можливості, якомога краще показати себе. але досить часто можна почути міркування з приводу того, що талант дається далеко не кожному. це хибна думка. так не буває і не може бути. є лише ледачі та слабодухі люди, які просто не хочуть працювати над собою, бо не бачать перспективи у цьому. вони лише і коли дитина народжується, бог дарує їй якісь здібності, хист до чогось. з часом вона обере те, що їй до душі. звичайно ж, якщо маєш велике бажання, можна розвинути цей талант, удосконалити його, бо сенс життя — це творчість.
дивіться також
электрический судок
удобно подогревать обед на работе! скидка -50%
299 грн
зимняя распродажа
топовая модель columbia -50% количество товара ограничено!
1 200 грн
особисто я вважаю, що обрана людиною професія насамперед має давати задоволення їй самій та бути корисною для оточуючих. улюблена, омріяна професія — це запорука успішного й щасливого життя будь-якої без винятку людини. щодо мене, то я вже визначилася стосовно своєї майбутньої професії. щиро кажучи, понад усе мені б хотілося бути дизайнером інтер'єру. я дуже люблю малювати, і можу сказати, що це в мене досить непогано виходить. та й батьки підтримують і поважають моє рішення. це так важливо, коли рідні люди розуміють та підтримують тебе. і я сподіваюся, що ця професія мені самореалізуватися в житті
головне, все треба робити впевнено і знати, що тобі потрібно в житті. хочеться пригадати вислів генріха давида торо: "якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано".
варто пам'ятати про те, що можна обирати будь-яку професію, але завжди перш за все треба залишатися людиною. можна бути ким завгодно: вчителем, лікарем, співаком, актором чи інженером. необхідно лише пам'ятати про моральні цінності
наприкінці xix – початку xx століття театральне мистецтво україни переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. цей розквіт українського театру пов'язаний, не в останню чергу, з драматургією і. карпенка-карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи.українська драматургія того часу була під владою літературних штампів. популярними були псевдокомічні п'єси «з народного життя» або історичні драми.і. карпенко-карий зміг збагатити літературу видатними п'єсами, в яких відобразив сучасний стан народу, сучасні типи та характери.одним із таких творів стала п'єса «сто тисяч» . драматурга боляче вражало переродження здорового національного селянського характеру під впливом глитайства, любові до грошей, жаги до накопичення. герой «ста тисяч» – герасим калитка. карпенко-карий використовує прізвище, що вже характеризує героя: калитка – це кошель для грошей. справді, для герасима гроші – це найдорожче, але як справжній селянин він не цінить їх як вони є. він скупає землю, бо це для нього істинне багатство. на початку комедії бачимо герасима калитку володарем «кругленького шматочка» у двісті десятин землі. але мрії його сягають далі: скупити всю землю навкруги, щоб ішов день – калитчина земля, ішов два – як він собі уявляє це щастя, в нього «диханіє спирає» .щоб мати гроші на купівлю землі, герасим калитка готовий на все. і наймити, і рідні працюють у нього як заведені, а йому все здається, що вони тільки «губами плямкають» . одружуючи сина, він понад усе вишукує невістку з грішми, використовуючи дітей як товар. а дочку видає заміж, не обіцяного посагу. як буде жити дитина – неважливо, тим більше не хвилюють герасима зуби, втрачені під час бійки, яку вчинили розлючені свати. втратив зуби – зате гроші цілі.комізм наростає. хитрий, працьовитий, спритний мужик скуповує землю збіднілих шляхетних власників, які «погоріли» на своїх бажаннях. але йому все замало. якби одразу ж – і сто тисяч! і тут закономірно з'являється шахрай невідомий. жадібна та нерозумна людина – краща здобич для нього. він пропонує протизаконну аферу – купівлю фальшивих грошей. герасимові запаморочилося в голові – ось воно багатство, без боротьби та праці. спочатку він виходить переможцем, обдуривши невідомого на дві тисячі. але той має добрий досвід, і калитка замість ста тисяч отримує різаний папір.тут, як часто у карпенка-карого, п'єса переростає в трагікомедію. вражений утратою грошей, а внаслідок цього – утратою землі, яку він прагне купити, калитка намагається повіситись. життя людини знов має менший сенс, ніж гроші. врятований калитка ридає не над тим, що ледве не згубив душу, а над тим, що «пропала земля смоквинова! » .страшними словами закінчує карпенко-карий п'єсу «сто тисяч» . головний герой кричить: «нащо ви мене зняли з вірьовки? краще смерть, ніж така потеря! » це смішно й боляче, бо людина втратила не кохання, не здоров'я, не рідних, не батькі усе, що завжди було й буде найважливішим у житті. драматург сміється. але сміх той невеселий, бо якийсь інший герасим калитка може стратити без жалю не своє, а чуже життя, щоб отримати свої сто тисяч.