Стисло перекажи епізоди, які розповідають про перебування Павлуся в полоні, та назви не менше трьох рис характеру хлопчика, які виявилися в нього в цей час.
1. Аби вовк ситий і коза ціла.Бере вовк, та й вовка візьмуть.Великій череді вовк не страшний.Дружній череді вовк не страшний.Вовка в кошару не впускай.Вовка за вухо не втримати.Вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде.Вовка ноги годують.Вовка пастухом не ставлять.Вовка пустили в обору, а козла в город.Вовка боятися - в ліс не йти.Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.Вовк змінює шкуру, але ніколи свою натуру.Вовк линяє, а вдачі не міняє.Натура вовка тягне до лісу, а музиканта — до корчми.Вовка в плуг, а він глядить у луг.Вовк в овечій шкурі.Бере вовк і лічені вівці.Вовк вовка в яму не втрутить.Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.Вовком орати не будеш.Вовк вовчу думку має.Вовк старіє, але не добріє.Вовк і з лісу вівці бере.Вовк собаки не боїться, але не любить, як він гавкає.Не научиш вовка орати.Впустив вовка до стайні.Дружба з вовком вилазить боком.Е, ти ще не бачив смаленого вовка.Лихо вовкові: зачинили його між вівці.З вовка кепський пастух, а з п'яниці — війт.З вовком дружи, а камінь за пазухою держи.З вовком до паю не ставай.З вовками жити — по-вовчому вити.Або з вовками жити і по-вовчому вити, або з'їденим бути.І вовк свої вовченята любить.Із нехотя з'їв вовк порося.І на вовка буває пригода.Кажуть на вовка: гладкий, а він тиждень не їв.Кликав вовк козу в гості, але та йти не хоче.Коли йдеш до вовка на обід, бери пса з собою.Ми про вовка, а вовк суне.За вовка а вовк іде.За вовка а заєць кобилу з'їв.За вовка а то лис кобилу стис.Про вовка а чорт пана несе.Не буде з вовка баран.Не за те вовка б'ють, що сірий, а за те, що овечку з'їв.Не такий вовк страшний, як його малюють.Лоша — вовкові паска.Не спиться вовку під селом.Не сунься у вовки з кобилячим хвостом.Туди вовка не тягне, де нічого не пахне.Нюхом вовк ситий не буде.Обійдеться без вовка у кошарі.Який чорт вовком орав, такий в його й хліб їв.Хоч вовки кобилу з'їли, так ми воза не дали.Хоч кобилу вовки з'їли, так голоблі цілі.Хто вродиться вовком, тому бараном не бути.Переказами вовк не ситий.Пізнати вовка по голосу.Пішов вовк по вовну та й сам остався стриженим.Пішов вовчими стежками.Повадиться вовк у кошару ходити, поки все стадо забере в вовк кобилу: залишив тільки хвіст та гриву.Солі вовку на хвіст насипав.Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.Тобі, вовче, кози пасти.Тобі що сіре, те й вовк, що куце, те й заєць.То вже велика біда в лісі, як вовк вовка їсть.Уже воно щось є: коли не вовк, то бура сучка.Утікав від вовка, а натрапив на ведмедя.Хоч і говорім за вовка, та його не болить головка.Тут много, так что выбор широкий
Сучасник Івана Франка, Лесі Українки, Павла Грабовського, Володимир Самійленко увійшов в українську літературу як усебічно обдарована людина — талановитий лірик, дошкульний сатирик і фейлетоніст, драматург і перекладач. У центрі його інтересів завжди була Україна і її багатостраждальний народ, задля неї він, власне, і жив, тому зневажливо ставився до псевдопатріотичної балаканини деяких земляків. їх базікання про «високі матерії», неробство, боягузтво Володимир Самійленко висміює у вірші «Патріоти». Сюжет його простий: двоє хлопців стояли і розмірковували, а точніше, базікали, про «долю своєї землі». На словах вони «боронили» права народні, роздумували «про окремість натури», «давність своєї культури», фантазували про те, «як дійде народ своїх прав». А третій хлопчик стояв собі мовчки, бо «він мовити красно не міг», але щиро вболівав за долю своєї безталанної України:Вбачались йому патріотиІз купою слів голосних,А поруч мільйони голоти,І темність, і вбожество їх.Але поет не схвалює і поведінку третього юнака, хоч йому й болить безправне становище народу, його вбогість, темнота. Автор вважає, що мало самого лише співчуття. Справжній патріот — той, хто не сидить склавши руки, а бореться за краще життя, захищає народні інтереси. На цю ж тему написано сатиричний вірш «Патріота Іван». Його герой сам себе вважає «благородним». Він підлаштовується лід мужика, прагне говорити, як він, пише книжки про народ, захоплено цитує вичитане, хвалить тих, хто служить вітчизні. Як і йому подібні «патріоти», Іван клянеться в любові до селянина, а сам тільки й дбає, що про власну користь та збагачення: Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав, А казать промову стане, То не жди, щоб був кінець. Він і сам колись пристане До роботи… в гаманець.
Вибири собі речення