Ліса семирічна дівчинка, який приснилися пригоди в підземній Країні чудес і Зазеркалье, де вона зустрілася з різноманітними казковими й фантастичними персонажами, що живуть по своїй особливій логіці й увесь час озадачивающими розумну юну викторианку. Будучи втіленням всіх дитячих викторианских чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності, почуття власного достоїнства, А. одночасно зберігає в собі ту безпосередність і щиросердечну відкритість, які так цінував у своїх маленьких подругах боязкий і заїкуватий оксфордский професор математики Доджсон. Мир нонсенсу, куди попадає А., часто дратує її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, причепливі, дратівливі й уразливі, однак їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися із ситуацією, зуміти перевести розмова на іншу тему, дивуючись чудності миру, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його чудність і гадану нез'ясовність, у світі Чудес і Зазеркалья царює своя бездоганна логіка. Це мир, де все розуміється буквально, де метафора втрачає свого переносного значення, де між омофонами немає ніякої значеннєвої границі, у результаті чого каламбур таким навіть не відчувається, де парадокс виявляється результатом бездоганної логічної побудови. У забавних же пародійних віршах, рясно встречающихся в тексті, у знайомих по оригіналі логічних і граматичних зв'язках раптом виявляються зовсім інші, а те й просто безглузді слова. (Скажемо, замість відомих рядків: «Ти мигай, зірка нічна! / Де ти, хто ти, я не знаю» ми читаємо: «Ти мигаєш, пугач мій, / Я не знаю, що з тобою».) Математикові й логікові К. виявився дуже близький дитячий погляд на дійсність, не обтяжений культурною традицією, що створює складну систему еліпсів, умовчань, умовних побудов, історично придбаних значень, висновків, що давно втратили зв'язок зі своїми посилками. Багатозначність живої мови, той факт, що при висловленні різних суджень багато чого варто тримати в «розумі», співвідносячись із цілою системою культурних умовностей і неписаних правил, далеко не відразу, як ми бачимо із численних записів дитячих розмов «від двох до п'яти», входить у свідомість дитини. А., що перебуває на полпути від цього дитячого стану первісного хаосу, утримуваного лише вигадливою логікою, до культурно впорядкованого космосу дорослих, виявляється в результаті відкрита й першому (адже Країна чудес і Зазеркалье це всетаки саме її сон), і другому (свої судження про побачений вона вимовляє з погляду загальноприйнятих норм свого часу).
Я вважаю, що Маруся аж ніяк не винна у смерті Грицька, бо така щира та ніжна дівчина ніколи б не змогла скоїти такого.
По-перше, дівчина не хотіла вбивати хлопця, навіть якщо він і зрадив їй через нарікання своєї матері. Зілля, що вона готувала за бабусиним рецептом, було призначене їй самій, адже невірність Грицька стала для неї переломним моментом.
Прикладом до цього аргументу може бути її сповідання ясному сонечку. Дівчина починає усе йому розповідати нічого не приховуючи:«Людина спроста ближнього не вб'є. Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє».
По-друге, через своє щире кохання до Грицька, Маруся, не зважаючи уваги на зраду, простила хлопця. Він вирішивши, що дівчина повернеться до нього, робить їй пропозицію, але цього не сталося. Маруся відмовила йому, і хлопець випадково випиває келих отрути, що приготувала для себе дівчина.
Прикладом її відмови є такі слова:«Іди до неї. Будеш між панами. А я за тебе, Грицю, не піду. Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!» На що хлопець відповідає дівчині:«Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути. Буду пити через силу, Краплі не упущу. Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу...» Випивши зілля парубок заплющує очі назавжди.
Може Гриць сам себе так покарав за зраду, чи Бог виніс йому такий вирок, бо як відомо за всі свої діяння треба платити - ось і він заплатив, своїм життям. Сама дівчина теж не дуже довго прожила, але її пісні, дійсно, стали безсмертними, бо живуть у серцях людей.
Отже, ми бачимо, що причиною трагедії став сам Гриць, який ніяк не міг вирішити, до якого берега пристати, тому провини Марусі у його смерті немає.
Відповідь:
Я вважаю, що Маруся аж ніяк не винна у смерті Грицька, бо така щира та ніжна дівчина ніколи б не змогла скоїти такого.
По-перше, дівчина не хотіла вбивати хлопця, навіть якщо він і зрадив їй через нарікання своєї матері. Зілля, що вона готувала за бабусиним рецептом, було призначене їй самій, адже невірність Грицька стала для неї переломним моментом.
Прикладом до цього аргументу може бути її сповідання ясному сонечку. Дівчина починає усе йому розповідати нічого не приховуючи:«Людина спроста ближнього не вб'є. Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє».
По-друге, через своє щире кохання до Грицька, Маруся, не зважаючи уваги на зраду, простила хлопця. Він вирішивши, що дівчина повернеться до нього, робить їй пропозицію, але цього не сталося. Маруся відмовила йому, і хлопець випадково випиває келих отрути, що приготувала для себе дівчина.
Прикладом її відмови є такі слова:«Іди до неї. Будеш між панами. А я за тебе, Грицю, не піду. Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!» На що хлопець відповідає дівчині:«Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути. Буду пити через силу, Краплі не упущу. Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу...» Випивши зілля парубок заплющує очі назавжди.
Може Гриць сам себе так покарав за зраду, чи Бог виніс йому такий вирок, бо як відомо за всі свої діяння треба платити - ось і він заплатив, своїм життям. Сама дівчина теж не дуже довго прожила, але її пісні, дійсно, стали безсмертними, бо живуть у серцях людей.
Отже, ми бачимо, що причиною трагедії став сам Гриць, який ніяк не міг вирішити, до якого берега пристати, тому провини Марусі у його смерті немає.
Пояснення: