Країнська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.
Герасим Калитка - головний персонаж п'єси "Сто тисяч". Він був "нормальною" людиною в тому розумінні, що він мав риси, які властиві пересічним українським селянам тих часів (і не лише). Був до того, як зрозумів, що може заробляти великі, величезні гроші. Герасим просто не витримав випробування багатством. На жаль, це стається з більшістю людей, які з самого дитинства не мали майже нічого. Такі люди не вміють розпоряджатися грішми. А головне - не можуть зупинити себе в цьому накопиченні, стають жорстокими, втрачають добрі риси і почуття. Герасим Калитка - типовий образ селянина-землевласника, який стає іншою людиною після "зустрічі" з великими грошима. Карпенко-Карий чудово зобразив, як це відбувається - поступово і безповоротно для Герасима. Для прикладу згадаємо, як він спочатку погоджується на одруження сина Романа із наймичкою Мотрею (і то задля того, щоб вона добре працювала), а потім переплановує усе заради наживи. Калитка-старший настільки змінюється, що починає дуже жорстоко поводитися із наймитами, забороняє їм навіть молитися. Змушує працювати доки не впадуть; при чому, не лише найманих робітників, а й членів своєї родини... і навіть себе бува заганяє тяжкою фізичною працею. А все для того, щоб збагатитися. Він, певно, навіть не знає куди подіти стільки грошей, але все одно прагне будь-яким чином відкусити ще більший шмат пирога. Так він хоче відібрати чужу землю і ледь не вбиває себе, коли йому це не вдається. Прикладів ще немало, але всі вони показують, що з працьовитої людини, яка любить землю, Герасим Калитка перетворився на потвору, машину для збагачення.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.
Герасим Калитка - типовий образ селянина-землевласника, який стає іншою людиною після "зустрічі" з великими грошима. Карпенко-Карий чудово зобразив, як це відбувається - поступово і безповоротно для Герасима.
Для прикладу згадаємо, як він спочатку погоджується на одруження сина Романа із наймичкою Мотрею (і то задля того, щоб вона добре працювала), а потім переплановує усе заради наживи. Калитка-старший настільки змінюється, що починає дуже жорстоко поводитися із наймитами, забороняє їм навіть молитися. Змушує працювати доки не впадуть; при чому, не лише найманих робітників, а й членів своєї родини... і навіть себе бува заганяє тяжкою фізичною працею. А все для того, щоб збагатитися. Він, певно, навіть не знає куди подіти стільки грошей, але все одно прагне будь-яким чином відкусити ще більший шмат пирога. Так він хоче відібрати чужу землю і ледь не вбиває себе, коли йому це не вдається.
Прикладів ще немало, але всі вони показують, що з працьовитої людини, яка любить землю, Герасим Калитка перетворився на потвору, машину для збагачення.