Проблема батьків та дітей належить до вічних проблем людства. Щоправда, трактується в різні віки вона по-різному. І це зрозуміло: нові люди, нові соціальні умови життя — то й різні проблеми. І. С. Нечуй-Левицький у своїй повісті «Кайдашева сім'я» порушує проблему батьків на зламному етапі нашої історії — кріпацтва і феодалізму. Щойно скасували кріпацтво, всі отримали волю, і не завжди, на мою думку, вміли і знали, як жити по- новому. Та й нового й волі хотілось у всьому. Сім'я Кайдашів з однойменної повісті І. Нечуя-Левицького — це типова селянська родина, яка намагалася жити в нових умовах, умовах пореформеного села початку другої половини XIX століття. Письменник створив реалістичні образи двох поколінь Кайдашів, наділивши їх типовими рисами характеру дрібних власників. Старі Кайдаші — люди працьовиті, але часів панщини, коли змушені були у всьому коритися панові та батькам. Своїх дітей вони теж виховали працьовитими, але ті вже не хочуть коритися батьківській владі — і в цьому одна з проблем батьків і дітей Кайдашів. Хочуть діти бути й самостійними від батьків, які, на мою думку, через свій світогляд не зуміли дати дітям незалежно жити і працювати в родині. Взагалі ці побутові непорозуміння і зараз є в кожній родині, і потрібно до них ставитися з розумінням. А Омелько Кайдаш і його дружина Маруся весь вік робили те, що своїм синам і невісткам наказували, що й привело до ненависті в родині. І це друга важлива проблема між дітьми і батьками. Я вважаю, що ні старим, ні молодим не вистачило мудрості, культури поведінки, щоб жити за загальнолюдськими цінностями. Бо в сварливій родині виростуть і сварливі діти. У родині, в якій батьки дітей не поважають, діти теж підростуть і чинитимуть так само. Мабуть, тому і живуть серед нас, на жаль, деякі «кайдашеві звички».
Свою повість «За сестрою» А. Чайковський написав у 1907 році. Цей твір одразу ж здобув популярність у читачів. Події повісті відбуваються у часи середньовіччя, коли татарські і турецькі загарбники руйнували міста і села, забирали в полон і вбивали людей, у часи, коли мужні козацькі воїни виборювали свободу для своїх співвітчизників і рідної землі. Повість «За сестрою» - це не просто твір на історичну тему, це твір про мужність і вірність, про мандри і пригоди.Головний герой повісті «За сестрою» - підліток Павлусь, на долю якого випало багато незвичайних пригод. Хлопчик жив з матір’ю, сестрою Ганнусею і дідусем у невеличкому сел вка. Але трапилося так, що одного дня життя Павлуся перевернулося: хлопець втратив маму та дідуся, а сестру Ганнусю вороги забрали в полон. Щоб її врятувати, йому довелося відправитися в небезпечні далекі мандри.Павлусь бажав довести собі та іншим, що він – гідний нащадок вірних захисників України – запорізьких козаків. Тому хлопчик залишив батька та старшого брата, залишив козаків і відправився визволяти сестру. На шляху до Криму у Павлуся було багато перешкод, але він не здався, адже був славетного козацького роду.Павлуся змушували тяжко працювати, карали, навіть продавали, але всі випробування долі він переніс з гідністю і честю, та ще й іншим допомагав у скруті. Саме таким сміливцям, як Павлусь, частіше усього посміхається вдача. Хлопчик досяг того, до чого так довго прагнув: Девлет-гірей відпустив із неволі сміливого юного козака разом із сестрою. Він навіть дав їм охоронну грамоту, завдяки якій їх не мали права чіпати татари і турки. Хочеться сподіватися, що в майбутньому з Павлуся вийшов гарний козацький ватажок.«Я поклав собі за ціль мого життя, – переповісти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто до того брався», – писав А. Чайковський про свої літературні надбання. Немає ніякого сумніву в тому, що це письменникові вдалося в повній мірі, адже повість «За сестрою» та інші його твори – цікаві та захоплюючі оповіді про славне історичне минуле України. А головна думка, яку утверджував у них А. Чайковський – це необхідність бути добрим, чесним і мужнім, любити своїх рідних, свій край і Батьківщину.
вічних проблем людства. Щоправда,
трактується в різні віки вона по-різному.
І це зрозуміло: нові люди, нові соціальні
умови життя — то й різні проблеми. І. С.
Нечуй-Левицький у своїй повісті
«Кайдашева сім'я» порушує проблему
батьків на зламному етапі нашої історії
— кріпацтва і феодалізму.
Щойно скасували кріпацтво, всі
отримали волю, і не завжди, на мою
думку, вміли і знали, як жити по-
новому. Та й нового й волі хотілось у
всьому.
Сім'я Кайдашів з однойменної повісті І.
Нечуя-Левицького — це типова селянська
родина, яка намагалася жити в нових
умовах, умовах пореформеного села
початку другої половини XIX століття.
Письменник створив реалістичні образи
двох поколінь Кайдашів, наділивши їх
типовими рисами характеру дрібних
власників. Старі Кайдаші — люди
працьовиті, але часів панщини, коли
змушені були у всьому коритися панові
та батькам. Своїх дітей вони теж
виховали працьовитими, але ті вже не
хочуть коритися батьківській владі — і в
цьому одна з проблем батьків і дітей
Кайдашів.
Хочуть діти бути й самостійними від
батьків, які, на мою думку, через свій
світогляд не зуміли дати дітям
незалежно жити і працювати в родині.
Взагалі ці побутові непорозуміння і зараз
є в кожній родині, і потрібно до них
ставитися з розумінням. А Омелько
Кайдаш і його дружина Маруся весь вік
робили те, що своїм синам і невісткам
наказували, що й привело до ненависті в
родині. І це друга важлива проблема між
дітьми і батьками.
Я вважаю, що ні старим, ні молодим не
вистачило мудрості, культури поведінки,
щоб жити за загальнолюдськими
цінностями. Бо в сварливій родині
виростуть і сварливі діти. У родині, в
якій батьки дітей не поважають, діти
теж підростуть і чинитимуть так само.
Мабуть, тому і живуть серед нас, на
жаль, деякі «кайдашеві звички».