Поетична і мужня лесина душа щедро поділилася з людьми своїм казковим багатством, подарувала світові скарби чудодійної сили, серед яких найкоштовнішою перлиною світиться, виграє веселковими барвами "лісова пісня".з дитинства мавка стала для мене чимось набагато більшим, ніж просто літературний образ, створений геніальною українською поетесою. коли відчуваєш, що засмоктує сіра буденщина, коли в повсякденних турботах забуваєш про своє високе призначення на землі, коли просто треба "своїм життям до себе дорівнятись", тоді, як на мене, слід перечитати "лісову пісню". і відразу наче торкнешся чистого, прозорого і вічного, станеш благороднішим, талановитішим.мавка, фантастична лісова істота, втілила в собі найвищі ідеали поетеси. коли я вперше прочитала твір і зустрілася з мавкою, мене вразила її чистота, її наївний, дитячий погляд на навколишній світ, глибока віра, що воля — найголовніше в житті, це щось вічне і незмінне, що ніколи не зможе зникнути. таке саме і її кохання — щире й сильне, вільне й незалежне, трагічне й водночас щасливе. мавка відкрила в лукашеві те найкраще, що було приховане в ньому, змушувала співати його душу, розуміючи, що доля подарувала її коханому величезне багатство — здатність творити красу для людей, робити їх щасливими. і тому так жорстоко покараний лукаш, коли зраджує мавку, свою любов, свою пісню. говорять, кому багато дано, з того багато й спитають. не зміг лукаш перебороти в собі все темне, нелюдське, свої власницькі дрібні інстинкти. це величезна трагедія мавки. вона, яка віддала коханому так багато, вона, яка перетворилася з лісової царівни . на жебрачку, яка хоче заробити для себе "окрайчик щастя", на якусь мить відчула, що втомилася від боротьби. тоді, нещасна й змучена, потрапляє мавка в мертве царство "того, що в скалі сидить". але ні, мавка не померла, не зникла назавжди. огонь в душі та іскру в серці не можна погасити. мавка, символ прекрасного й гармонійного, вічна, як і сама природа, як краса і юність, любов і щастя.
олена іванівна шовгенева народилася 21 липня 1907р. в сім'ї інженера-гідротехніка професора і. шовгенева (теліга — це прізвище чоловіка олени іванівни, яке вона взяла після одруження). у 1917 р. після лютневої революції родина шовгеневих повернулась до києва, де батько став міністром української народної республіки. протягом 1917—1919 рр. олена навчалась у гімназії дучинської. у 1919р. після наступу більшовиків центральна рада змушена була залишити київ, а разом з нею виїхав і. шовгенів, який оселився з родиною в чехії, згодом ставши ректором української господарської академії в подєбрадах.
у 1929 р. олена закінчила історико-філологічний факультет високого педагогічного інституту ім. м. драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака михайла телігу.
протягом 1929—1939 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у варшаві, беручи активну участь у громадському житті. у 1932р. олена почала активно співпрацювати з "вісником" д. донцова.
у 1939—1941 рр. у кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство "зарево" і під керівництвом о. ольжича працювала у проводі оун (організації українських націоналістів). 22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп оун олена теліга поїхала до києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні української національної ради. о. теліга як член референтури культурної комісії створила "спілку письменників", заснувала і редагувала журнал "літаври" (1941 —1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів. о. ольжич намагався переконати о. телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні спілки письменників, вона пішла на чергове засідання, де й була заарештована.
ответ:
справжнє ім'я — олена іванівна шовгенева.
олена іванівна шовгенева народилася 21 липня 1907р. в сім'ї інженера-гідротехніка професора і. шовгенева (теліга — це прізвище чоловіка олени іванівни, яке вона взяла після одруження). у 1917 р. після лютневої революції родина шовгеневих повернулась до києва, де батько став міністром української народної республіки. протягом 1917—1919 рр. олена навчалась у гімназії дучинської. у 1919р. після наступу більшовиків центральна рада змушена була залишити київ, а разом з нею виїхав і. шовгенів, який оселився з родиною в чехії, згодом ставши ректором української господарської академії в подєбрадах.
у 1929 р. олена закінчила історико-філологічний факультет високого педагогічного інституту ім. м. драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака михайла телігу.
протягом 1929—1939 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у варшаві, беручи активну участь у громадському житті. у 1932р. олена почала активно співпрацювати з "вісником" д. донцова.
у 1939—1941 рр. у кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство "зарево" і під керівництвом о. ольжича працювала у проводі оун (організації українських націоналістів). 22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп оун олена теліга поїхала до києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні української національної ради. о. теліга як член референтури культурної комісії створила "спілку письменників", заснувала і редагувала журнал "літаври" (1941 —1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів. о. ольжич намагався переконати о. телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні спілки письменників, вона пішла на чергове засідання, де й була заарештована.
объяснение: