Я дуже люблю свою Батьківщину Україну. Кажуть, що це - ще одна звичайна країна. Але ні. Україна прекрасна по-своєму. Її мальовничі краєвиди, золоті поля, червона калина. Все це тут. Я не жалію, що живу в цій країні, бо вона одна така.
Ненька вчила мене, що Батьківщина в тебе одна, саме тут я народився (народилася.), в Україні. Ніяка Амерка, Канада чи Франція не зможе замінити мені Україну. Я її люблю аж до крові, аж до сліз. Сподіваюсь, що Україна буде такою ж файною, як зараз. Ми можемо думати, що живемо на дні і все погано, але ні! Деякі не бачать тієї краси. Але додам від себе.. Україну треба не тільки бачити і жити в ній, а відчувати її, всім серцем.
Я дуже люблю свою Батьківщину Україну. Кажуть, що це - ще одна звичайна країна. Але ні. Україна прекрасна по-своєму. Її мальовничі краєвиди, золоті поля, червона калина. Все це тут. Я не жалію, що живу в цій країні, бо вона одна така.
Ненька вчила мене, що Батьківщина в тебе одна, саме тут я народився (народилася.), в Україні. Ніяка Амерка, Канада чи Франція не зможе замінити мені Україну. Я її люблю аж до крові, аж до сліз. Сподіваюсь, що Україна буде такою ж файною, як зараз. Ми можемо думати, що живемо на дні і все погано, але ні! Деякі не бачать тієї краси. Але додам від себе.. Україну треба не тільки бачити і жити в ній, а відчувати її, всім серцем.
Я відчуваю свою Батьківщину і дуже її люблю!
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: філософська.
Тема: розповідь ліричного героя-сина про материнську любов, гімн материнству.
Ідея: уславлення материнської любові, заклик шанобливо ставитись до матерів.
Основна думка: материнський рушник для дитини — щастя, доля, любов.
Епітети: далека дорога, солов'їні гаї, незрадлива ласкава усмішка, засмучені очі, очі хороші, тихім шелесті.
Порівняння: "простелю, наче долю".
Звертання: «Рідна мати моя».
Образ-символ: рушник (оберіг родини), дорога (життєва дорога), мати (любов, турбота), очі (дзеркало душі), діброви (рідна земля).
Надеюсь,что