Це скорі ж за всього ДЗ з зарубіжньої літератури) Я склала етюд, тільки на тему «Природа навесні». Вот що получилося:
Природа — це не тільки маляр та матір усього живого. Це життя, це рослини й тварини. Матінка-природа — це пісня журавлина, що лине кудись вдалечінь, це скромні ромашки, які ростуть в чистому полі, це смугасті джмелики, що кружляють над запашними квітками й збирають приторно-солодкий нектар.
Як чудово навкруги навесні! Це час, коли природа пробуджується від зимової сплячки. Пробивається з-під землі перша соковита травичка, розпускаються бруньки на деревах, виростають перші квіти. Все навколо зеленіє, розкривається назустріч теплим сонячним променям, пахне ніжними ароматами.
Дуже приємно й цікаво ігати за пробудженням природи у лісі. З усіх боків лунає дзвінкий багатоголосий щебет птахів. Поглинені приємними клопотами звірі. Там заєць стрибає по купинах. А ось їжачиха вилізла з нірки. Весело грає на лузі лисиця з лисенятами. Життя навколо вирує!
Весна — це молодість, свято життя, продовження роду, буйство ніжної краси природи. Немає пори року зворушливіше й миліше.
Тож давайте берегти природу! Вона влаштована дуже мудро, але потребує нашого захисту.
Подивіться на маленьку працьовиту бджілку, що невпинно перелітає з квітки на квітку. Кружляючи в танці, вона розповідає сестрам, яка квітка є найароматнішою. Подивіться на кішку-маму, яка лагідно піклується про своїх гарненьких кошенят. Звірі теж здатні любити та співчувати.
"Висміюється вчинок жаби. Вона дуже хотіла бути схожою на вола, і тому, ризикуючи власним здоров'ям і життям, почала надуватися. Вигадниця не думала, що може наробити лиха, її розум затьмарювала пихатість. Вона навіть не слухала подруги, і тому померла через власну дурість. Це перший аргумент, оскільки байки - це повчальні історії. По-друге, в творі всі дії виконують тварини. А третім доказом є те, що в кінці твору є моралістичний висновок. Тому я із впевненністю можу сказати, що "Жаба й Віл " Леоніда Глібова - це байка.
Це скорі ж за всього ДЗ з зарубіжньої літератури) Я склала етюд, тільки на тему «Природа навесні». Вот що получилося:
Природа — це не тільки маляр та матір усього живого. Це життя, це рослини й тварини. Матінка-природа — це пісня журавлина, що лине кудись вдалечінь, це скромні ромашки, які ростуть в чистому полі, це смугасті джмелики, що кружляють над запашними квітками й збирають приторно-солодкий нектар.
Як чудово навкруги навесні! Це час, коли природа пробуджується від зимової сплячки. Пробивається з-під землі перша соковита травичка, розпускаються бруньки на деревах, виростають перші квіти. Все навколо зеленіє, розкривається назустріч теплим сонячним променям, пахне ніжними ароматами.
Дуже приємно й цікаво ігати за пробудженням природи у лісі. З усіх боків лунає дзвінкий багатоголосий щебет птахів. Поглинені приємними клопотами звірі. Там заєць стрибає по купинах. А ось їжачиха вилізла з нірки. Весело грає на лузі лисиця з лисенятами. Життя навколо вирує!
Весна — це молодість, свято життя, продовження роду, буйство ніжної краси природи. Немає пори року зворушливіше й миліше.
Тож давайте берегти природу! Вона влаштована дуже мудро, але потребує нашого захисту.
Подивіться на маленьку працьовиту бджілку, що невпинно перелітає з квітки на квітку. Кружляючи в танці, вона розповідає сестрам, яка квітка є найароматнішою. Подивіться на кішку-маму, яка лагідно піклується про своїх гарненьких кошенят. Звірі теж здатні любити та співчувати.
"Висміюється вчинок жаби. Вона дуже хотіла бути схожою на вола, і тому, ризикуючи власним здоров'ям і життям, почала надуватися. Вигадниця не думала, що може наробити лиха, її розум затьмарювала пихатість. Вона навіть не слухала подруги, і тому померла через власну дурість. Це перший аргумент, оскільки байки - це повчальні історії. По-друге, в творі всі дії виконують тварини. А третім доказом є те, що в кінці твору є моралістичний висновок. Тому я із впевненністю можу сказати, що "Жаба й Віл " Леоніда Глібова - це байка.
Объяснение: