Ть пройти тест за новелою в.винниченка «момент» 1 якої пори року відбувалися події у творі? а) весною; б) зимою; в) влітку; г) восени. 2 головного героя твору мав перевести через кордон: а) павло; б) петро; в) семен; г) василь. 3 кого побачив головний персонаж у повітці? а) стареньку бабусю; б) панну; в) полкового офіцера; г) прикордонника. 4 що автор твору дав перед дорогою «городській панні»? а) ікону; б) хустину; в) хліба окраєць; г) револьвер. 5 «а ( … )присовувався все ближче і ближче. темна стіна його тупо, мовчки дивилась на нас…» про що йде мова у тексті? а) ліс; б) океан; в) замок; г) дощ. 6 які художні засоби вжито у реченні: «дорога наша стояла порожньою і далеко там вливалась, наче бура річечка, в зелене море хлібів»? а) гіперболу, епітет, літоту; б) порівняння, метафору, епітет; в) гіперболу, порівняння, метафору; г) епітет, літоту, порівняння. 7 панна попросила свого подорожного, щоб, якщо її вб’ють, він написав її рідним так: «мусю вбито на кордоні. вмерла так, як вмирають ті, що…» продовжіть репліку. 8 за ким гали подорожні, милуючись природою степу? 9 який птах був на обох прикордонних стовпах? 10 перетнувши кордон, муся запропонувала коханому… 11 який художній засіб автор використав у фразі: « …дивилась на мене великими благаючими очима підстреленої лані»? 12 чому новела має назву «момент»?
Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята.
Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу.
Те, що побут гуцулів сильно відрізняється від, скажімо, побуту слобожанців, безперечно пов'язано із гірською природою. їх життя залежало не стільки від врожаю, скільки від худоби. Високо в горах розташовані полонини, на які усі околишні села зганяли свою худобу чабанам. Найбільшими ворогами для людей були ведмідь та вовки, які могли напасти на овець і роздерти їх. Для гуцула смерть маржинки, як на їхньому діалекті називалась худоба, була страшнішою від смерті близької людини.
Життя гуцулів проходило у горах поруч із худобою, і всі їх легенди були пов'язані з нею. Наприклад, Івась ще з дитинства знав, що у лісах повно лісовиків, які пасуть свою маржинку. Самому йому довелося побачити щезника, що сидів на камені і дув у флояру свою улюблену пісеньку "Нема моїх кіз..." Блукаючи по горах, він зустрів нявку. Вона обернулася Марічкою і заманювала його до провалля. У переказах говорилося про те, що нявки тільки спереду схожі на людей, а ззаду видно тільки їх нутрощі, тому Іван намагався "йти так, щоб не лишитись позаду і не побачить, що у Марічки замість одежі, замість спини...". Іван добре знав, що перед ним не Марічка, а нявка, але йому було добре з нею, він знову ставав щасливим, як багато років назад. Його любов до Марічки була така велика, що він рятує її від чугайстра, який роздирав нявок на шматки. Умліваючи від утоми, Івась танцював з ним, щоб відвернути його увагу від нявки. Йдучи на її крик, він зірвався у провалля. Цю оповідь можна сприймати, як фантастичну, але, мені здається, що це — просто видіння, викликане великим стражданням і болем. Гуцули не вірили у нечисту силу, знали, що вона насправді існує. Це було так же природно, як існування ведмідя-"вуйка".
Вірили гуцули і у те, що нечиста сила є й у селах. Такими, наприклад, вважалися сусіди Палагни та Івана. Хима перекидалася ввечері на білого пса та металася по сусідських загородах, шкодячи худобі. Це через неї, була впевнена Палагна, худла руда корова давала менше подою. Сусід Юра прирівнювався ними до Бога, бо тримав у своїх руках усі сили земні й небесні. Палагна сама бачила, як одного разу він зупинив хмару, повернув її в інший бік від полів.
Цікаво зображений у творі обряд похорону, у якому відбилися елементи християнські і язичницькі. Сумні позіхання і голосіння Палагни, що сприймалися не стільки як вираження реального горя, а як справжній твір мистецтва, змінюються на танці, пісні, сміх, залицяння.
Объяснение: