Т. "Сон" Т. Г. Шевченко 1 іронія
2 сарказм
3 гротеск
4 карикатура
А ... Стоїть собі, /голову понурив, /сіромаза.
Де ж Ділана / Медвежа натура? / мов кошеня, такий чудний.
Б так оце-то та богиня!.. /А я, дурний, не бачивши/ тебе, цяце, й разу, / та й повірив тупорилим/ твоїм віршемазам.
В лечу, лечу а вітер віє, / передо мною сніг біліє, / кругом бори та болота, / туман, туман і пустота.
Г у всякого своя доля / і свій шлях широкий. .
Д цариця-небога, / мов Оленьок запущений, / тонка, довгонога, / та ще, на лихо, сердешне, / хитавиці головою
Краса і багатство духовного світу людини особливо яскраво виявляються в коханні — найсвітлішому почутті, яке окрилює людину, сповнює радістю і вірою її в красу життя. Цю окрилюючу силу любові поет оспівав у вірші «Так ніхто не кохав...»
Образ коханої викликає палкі почуття в ліричного героя:
"В'яне серце моє од щасливих очей,
Що горять в тумані наді мною."
Більше про неї не сказано нічого, оскільки головний образ не вона, а саме кохання — могутнє, благородне і прекрасне, що виступає як найвищий вияв людської духовності.
Мені ближче сучасні поети. Зараз читати нові вірші допомагає Інтернет. Часто знаходжу там твори, які подобаються. Імен авторів я потім, мабуть, не згадаю. А от поезії залишаються в пам’яті.
Звичайно, я люблю українську класичну поезію. Справжнім генієм є Тарас Шевченко, і рівних йому немає. Дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія Лесі Українки. “Ще не було епохи для поета, але були поети для епох” – ці слова точно про них написала Ліна Костенко.
Також прекрасна лірика Максима Рильского та Володимира Сосюри. А які чудові вірші про кохання писав наш поет Павло Тичина! Читаєш та відчуваєш, що вони неначе торкають струни серця.
Поезія потрібна щоб розвиватись та дізнаватись щось нове.