Леонид Глибов в басне «Щука» изображает современную ему систему судопроизводства, создавая обобщенные образы судей и работников судебной системы. Автор делает ударение на проблемах неразумности некоторых государственных работников («На тот раз судьями были какие-то два Осла, одна никчемная Кляча и два стареньких Козла...»), на проблеме взяточничества (А слух в роще был такой, что будто Щука и зачастую, как только сделается темненько, лисице и шлет - то щучек, то сотенку карасиков живеньких или линей хорошеньких...»). Приговор Щуке («утопить» ее в реке) у читателей вызывает смех, но за этим эпизодом басни стоит реально существующая проблема. Итак, смеясь с ярких басен Глибова, мы задумываемся и над собственным поведением, и над поведением окружающих. Мы не только получаем удовлетворение от легкого юмора и иронии писателя, но и учимся быть честными и справедливым, умными и рассудительными. Поэтому басни Глибова имеют большое поучительное значение.
Том Сойєр - підліток з маленького провінційного містечка Санкт-Петербург на Міссісіпі, великий непосида, неслухняний хлопчисько, що живить заздрість до справжньої свободи свого знайомого безпритульного Гекльберрі Фінна. Стиснутий нескінченними благочестивими настановами, які змушує його вислуховувати виховує Т. тітка Поллі, він вічно їй докучає, зазнаючи щоразу покаранню, перетворюється в гру. Нудьгуючи на уроках в недільній школі, Т. завжди готовий на найвідчайдушніші пригоди, про які він прочитав в книжках про піратів, благородних грабіжників, їх прекрасних полонянок і заритих скарбах. Хлоп'ячі витівки несподівано зіштовхують Т. з далеко не дитячими проблемами повсякденного життя містечка. Безтурботність і відчуття власної захищеності у світі, овіяному для нього романтикою, розхитані у Т. після зіткнення з новим, хоча і не відкривається йому в усій повноті світом дорослих. З непростих, навіть небезпечних ситуацій Т. вибирається не з до тверезого роздуми, а по натхненню, ведений захоплюючого його вигадкою. Невикорінна жага пригод і ефектних вчинків зрештою допомагає Т. зійти на вершину, прославившись не тільки серед однолітків, але і у всьому містечку. Т. додані риси, характерні особливо для персонажів англійської дитячої літератури, яка оспівувала живих хлопчиків, покликаних бути лідерами серед своїх однолітків. Він несерйозний і в своїх серйозних підприємствах, бо не бачить їх важливості, проте, все на світі перетворюючи в гру, грає з відмінною серйозністю. В майбутньому йому, мабуть, уготована доля зразкового громадянина, який засвоїть все чесноти, викликали інстинктивне опір, поки до них насильно долучали Т. вихователі і нудні дорослі. Т. не роздумує, чи заслуговують виправдання застосовувані до нього виховні кошти (різка за недисциплінованість в школі, побілка паркану в святковий день за витівка будинку або забруднений костюм), а також не представляє істинної природи цінностей, які йому хотіли б прищепити. Уявлення Тома про моральність по-дитячому невизначені, але він аж ніяк не зазіхає на суспільні норми.
Леонид Глибов в басне «Щука» изображает современную ему систему судопроизводства, создавая обобщенные образы судей и работников судебной системы. Автор делает ударение на проблемах неразумности некоторых государственных работников («На тот раз судьями были какие-то два Осла, одна никчемная Кляча и два стареньких Козла...»), на проблеме взяточничества (А слух в роще был такой, что будто Щука и зачастую, как только сделается темненько, лисице и шлет - то щучек, то сотенку карасиков живеньких или линей хорошеньких...»). Приговор Щуке («утопить» ее в реке) у читателей вызывает смех, но за этим эпизодом басни стоит реально существующая проблема. Итак, смеясь с ярких басен Глибова, мы задумываемся и над собственным поведением, и над поведением окружающих. Мы не только получаем удовлетворение от легкого юмора и иронии писателя, но и учимся быть честными и справедливым, умными и рассудительными. Поэтому басни Глибова имеют большое поучительное значение.