Так чи ні Білий кінь Шептало
1. Кінь Шептало на пасовиську завжди був сам.
2. Дядько Степан ніколи не бив Шептала.
3. Кінь, якого взяв до приводу Степан, був Шептало.
4. Усі знали , що на Шептала можна покластися.
5. Білий кінь вважав, що Степан до нього ставиться по – особливому.
6. Шептало милувався жартівливою бійкою молодих кобилок.
7. Кінь утік із табуна, коли Степан ударив батогом його по спині.
8. Шептало, хоч і образився на конюха, але пив воду з корита.
9. Втеча коня стала для Степана і хлопчика-підпаска несподіванкою.
10. Вирвавшись на волю, кінь одразу засумував за стайнею.
11. Шептало вирішив, що він ніколи не повернеться в бригадний двір.
12. Кінь, гепнувшись у грязюку, перетворився з білого на сірого.
Хто б'ється день у день за них.
Гете "Фауст"
Образ Григорія Многогрішного із роману Івана Багряного "Тигролови" — один із найяскравіших образів у всій сучасній українській літературі.
На початку роману Григорій Многогрішний — один із тисяч в'язнів, пригноблених, безправних, приречених, яких мчав до Колими поїзд-дракон — ешелон смерті. Він — каторжанин, нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного. Його мучили, а потім присудили до 25 років каторги. І все тільки за те, що він любив свій нещасливий край і свій народ.
Для тоталітарної системи Григорій Многогрішний був, мабуть, дуже небезпечним, бо наглядали за ним особливо пильно. Сам начальник етапу на кожній зупинці перевіряв його присутність у вагоні. Але на кінцевій зупинці виявилося, що небезпечний арештант утік, на ходу стрибнув з поїзда, з надлюдським терпінням і надзвичайною волею приготувавшись до втечі.
"Стрибнув у саму смерть, але не здався. 99 шансів проти одного за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув".
Своїм стрибком майже у смерть із черева скаженого дракона, цим відчайдушним протестом він відживлює у в'язнів почуття людської гідності, надії і переконання — "ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи". Став для них символом "непокірної і гордої молодості", символом "волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни".
Тяжким і небезпечним був шлях Григорія після втечі з ешелону смерті. Довгим, сповненим смертельних небезпек було блукання тайгою. Неймовірним зусиллям волі він долає відчай, зневіру, смертельну втому. І знаходить у собі сили кинутися на до людині, яка кликала на Порятунок. Так Григорій познайомився з Наталкою та її родиною.
Потрапивши в Зелений Клин, Григорій відтанув душею, видужав фізично. Знайшов тут земляків, друзів, кохання. Міг би створити своє сімейне гніздечко і жити щасливо з дорогими і люблячими його людьми. Але не знаходить спокою, бо багато що і тут, на Далекому Сході, нагадує йому про знедолену Україну, синів і дочок якої розкидали по світах прислужники тоталітарної системи. Особливо сильно вразило його побачене і почуте в експресі "Владивосток—Москва". "Те, що він почав був забувати, — ціла ота трагедія його народу, — навалилось на нього всім тягарем... Уся його Вітчизна ось так — на колесах... розчавлена, розшматована... в корості, в бруді... розпачі! Голодна!.. Безвихідна!.." І Григорій почуває нестримний потяг повернутися в Україну, щоб продовжити боротьбу.
У тайзі Многогрішний зустрів свого колишнього мучителя — співробітника НКВС Медвина. Григорій убиває його — і це була справедлива помста. Григорій мстив не тільки за себе, за свою покалічену молодість, а й за скривджену Батьківщину.
Розуміючи, що його будуть шукати, і не бажаючи накликати біду на родину Сірків, Григорій вирішує покинути країну. До нього приєднується Наталка. Щоб потім таки повернутися... В Україну. "А чи в героїчну битву і смерть за ту далеку, за ту незнану Україну".
Григорій Многогрішний перемагає. Не тільки тому, що був фізично дужим, мужнім і наполегливим у досягненні мети, а й тому, що зберіг у собі людяність, доброту, здатність співчувати і співпереживати. І вірити у неминучість перемоги добра і правди.
Річка Єнісей. Довжина - 3487 км.
Річка Єнісей знаходиться на материку Євразія, у Сибіру. Протікає по Західно-Сибірської рівнині.
Витік річки Єнісей знаходиться в місці злиття двох річок - Великого Єнісею і Малого Єнісею, які у міста Кизил з'єднуються, утворюючи власне Єнісей. Місто Кизил є центром Азії.
Гирлі Єнісею - Єнісейська затока Карського моря. Єнісей належить басейну Північного Льодовитого океану.
Протікає Єнісей з півночі на південь. За характером перебігу поділяється на 3 частини. У верхній течії Єнісей має характер гірської річки, так як тече по горах Саяни. Течія швидка. Багато перекатів. Між Красноярськом і місцем впадання в Єнісей річки Ангара долин Єнісей розширюється, і річка втрачає гоний характер, хоча перекати ще залишаються. У гирлі річки Курейка Єнісей починає розділятися на безліч рукавів, і в такому вигляді вже доносить свої води до Карського моря.
Праві притоки Єнісею:
Ангара.
Нижня Тунгуска.
Ус.
Діденка.
Хантайка.
Мана.
Подкаменная Тунгуска.
Ліві притоки Єнісею:
Абакан.
Турухан.
Кемь.
Хемчик.
Велика Хета.
Мала Хета.
Сим.
7.Пітаніе Єнісею змішане, з переважанням снігового.
8. Людство починається в жовтні. Танення льодів відбувається в кінці квітня - травня. Для Єнісею характерно довге весняна повінь і літні паводки. 9. У господарській діяльності Єнісей використовується як водний шлях з розвиненим судноплавством. По річці сплавляють ліс. На Єнісеї побудовано 3 гідроелектростанції.
10. Після будівництва ГЕС опинилися затопленими багато цінні землі, втрачені деякі види рибних ресурсів. Почав змінюватися клімат. Робота підприємств ВПК призвела до радіаційного забруднення Єнісею.