Максим Грек Максим Грек – 75-літній старець, що жив у монастирі. Більше 30 років був ув’язненим за свої погляди, котрі не подобались сильним цього світу. На старість його звільнили і тепер до нього часто навідувались за порадою. Так і сьогодні до нього прийшов цар Іван Васильович. Диякон Іван Федоров з цієї розмови тільки почув «Книги — це ріки, що напувають всесвіт». Коли ж цар пішов, Максим Грек почав розповідати диякону про свою молодість, як він навчався в Італії і як познайомився з Альдус Мануціус, що був видатним друкарем книжок. В цей час ще мало друкувалося книжок і більшість їх ще переписувалось і обрамлялось власноруч, тому вони були такі коштовні. Диякон Іван любить книжки і вважає, що його хист, його талант саме в цій великій, святій книжковій справі.
М.В.Гоголь народився 20.03.1809 в містечку Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії. У сімї В.О.Гоголя –Яновського і його дружини Марії Іванівни народженої Косяровської . Немовля охрестили у Преображенській церкві, яку поставив у Сорочинцах ще перший гетьман України Данило Апостол, а через 6 тижнів перевезли на хутір Василівка, де й пройшли перші 9 років життя майбутнього письменника.
Дитячі роки мали великий вплив на подальший розвиток Миколи Гоголя, він народився у мальовничих містах ,славних давньою історією .Легенди про Данила, Кочубея, та Мазепу
Жили в народі поруч із легендами про водяників ,русалок ,відьом та чортів, а їх малий Гоголь чув не мало. Були і сімейні легенди про славних предків роду батька і матері, про „видіння „ батька, який впізнав свою наречену , майбутню дружину , коли їй було лиш рік. Поруч із цим були і злидні , приниження з боку владного родича матері Дмитра Трощинського , колишнього міністра імператриці Катерини й Олександра І ,що після відставки оселився в маєтку Кибниці під Миргородом .Трощинського в сім`ї називали „благодійником” , він і справді зробив не мало послуг Василю Опанасовичу, але за це батько терпів не мало образ. У Кибницях був театр , актори , грали п’єси . Батько і мати теж писали п’єси і брали участь в них .Малим, Гоголь боявся бувати в маєтку ,але часом приходив туди заради п’єс та бібліотеки. У 1818 р. Миколу та його брата Івана віддали до Полтавського училища ,про яке поет не залишив ніяких приємних спогадів. Згодом сталася трагедія: брат Іван помер. Пізніше поет написав поему „Дві рибки”. Тільки тоді всі зрозуміли як Микола любив свого брата. Миколу забрали з училища. Але навчання треба було продовжувати тому батько віддав його повітовому вчителю. За навчання здебільшого платили натурою: салом, гусками, медом. Про це свідчать листи вчителя до батька, що були схожі на накази про „поставку”. Про успіхи нічого невідомо.
Життя в Полтаві пішло на користь майбутньому поету ( потім він відображав губернське життя в творах , таких як „Ревізор”, „Мертві душі”).
На початку 1821р. М. Гоголя віддали до Ніжинської гімназії вищих наук (колись тут обирали гетьманів). За часів навчання Гоголя тут був ректором Орлай. Взагалі вчителі були хороші, але були і такі що над ними учні сміялися. Був випадок на уроці історії: вчитель розказував дуже нудно і Гоголь малював і не слухав. Вчитель , бажаючи спіймати його на гарячому запитав його що ж було після смерті Олександра Македонського, на що Гоголь жваво відповів: „Похорон”.
Проте жвавість не була притаманна Гоголю. Всім відомий його меланхолійний темперамент. Стосунки з товаришами в нього не складалися. Він був гордий і сором’язливий. В перших листах додому були прохання забрати його звідти .В перші роки в нього не було успіхів у навчанні. Особливо в нього були проблеми у вивченні мов. Та й з решти він не мав успіхів. Поліпшення прийшли коли втрутився „благодійник” і його перевели до „казеннокоштних”. Нарешті його батько звільнився від сплати 1200 карбованців, а Гоголь знайшов справжніх друзів. Першим і найвірнішим другом став Олександр Данилевський , з яким він пізніше вирушив підкоряти Петербург
У 1824 в гімназії дозволили театр. Тут розкрилися таланти Гоголя. Він досить успішно виконував будь-які ролі, малював декорації .Всі помітили що Гоголь беззаперечний лідер.
Та 1825 р. Став переломним у житті поета: помер батько, тяжко захворіла мати. Микола відчув, що він відповідальний за матір і за сестер, рідних та близьких, що жили у Василівні .Раптом став дорослим. Захопився літературою, написав кілька творів, але вирок був однозначним:” посередньо”. Та письменник не зупинився, він почав багато читати(особливо Пушкіна), писав, переписував його твори в зошит. В 1828 закінчив навчання отримав статус 14 класу.
1809-1852
М.В.Гоголь народився 20.03.1809 в містечку Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії. У сімї В.О.Гоголя –Яновського і його дружини Марії Іванівни народженої Косяровської . Немовля охрестили у Преображенській церкві, яку поставив у Сорочинцах ще перший гетьман України Данило Апостол, а через 6 тижнів перевезли на хутір Василівка, де й пройшли перші 9 років життя майбутнього письменника.
Дитячі роки мали великий вплив на подальший розвиток Миколи Гоголя, він народився у мальовничих містах ,славних давньою історією .Легенди про Данила, Кочубея, та Мазепу
Жили в народі поруч із легендами про водяників ,русалок ,відьом та чортів, а їх малий Гоголь чув не мало. Були і сімейні легенди про славних предків роду батька і матері, про „видіння „ батька, який впізнав свою наречену , майбутню дружину , коли їй було лиш рік. Поруч із цим були і злидні , приниження з боку владного родича матері Дмитра Трощинського , колишнього міністра імператриці Катерини й Олександра І ,що після відставки оселився в маєтку Кибниці під Миргородом .Трощинського в сім`ї називали „благодійником” , він і справді зробив не мало послуг Василю Опанасовичу, але за це батько терпів не мало образ. У Кибницях був театр , актори , грали п’єси . Батько і мати теж писали п’єси і брали участь в них .Малим, Гоголь боявся бувати в маєтку ,але часом приходив туди заради п’єс та бібліотеки. У 1818 р. Миколу та його брата Івана віддали до Полтавського училища ,про яке поет не залишив ніяких приємних спогадів. Згодом сталася трагедія: брат Іван помер. Пізніше поет написав поему „Дві рибки”. Тільки тоді всі зрозуміли як Микола любив свого брата. Миколу забрали з училища. Але навчання треба було продовжувати тому батько віддав його повітовому вчителю. За навчання здебільшого платили натурою: салом, гусками, медом. Про це свідчать листи вчителя до батька, що були схожі на накази про „поставку”. Про успіхи нічого невідомо.
Життя в Полтаві пішло на користь майбутньому поету ( потім він відображав губернське життя в творах , таких як „Ревізор”, „Мертві душі”).
На початку 1821р. М. Гоголя віддали до Ніжинської гімназії вищих наук (колись тут обирали гетьманів). За часів навчання Гоголя тут був ректором Орлай. Взагалі вчителі були хороші, але були і такі що над ними учні сміялися. Був випадок на уроці історії: вчитель розказував дуже нудно і Гоголь малював і не слухав. Вчитель , бажаючи спіймати його на гарячому запитав його що ж було після смерті Олександра Македонського, на що Гоголь жваво відповів: „Похорон”.
Проте жвавість не була притаманна Гоголю. Всім відомий його меланхолійний темперамент. Стосунки з товаришами в нього не складалися. Він був гордий і сором’язливий. В перших листах додому були прохання забрати його звідти .В перші роки в нього не було успіхів у навчанні. Особливо в нього були проблеми у вивченні мов. Та й з решти він не мав успіхів. Поліпшення прийшли коли втрутився „благодійник” і його перевели до „казеннокоштних”. Нарешті його батько звільнився від сплати 1200 карбованців, а Гоголь знайшов справжніх друзів. Першим і найвірнішим другом став Олександр Данилевський , з яким він пізніше вирушив підкоряти Петербург
У 1824 в гімназії дозволили театр. Тут розкрилися таланти Гоголя. Він досить успішно виконував будь-які ролі, малював декорації .Всі помітили що Гоголь беззаперечний лідер.
Та 1825 р. Став переломним у житті поета: помер батько, тяжко захворіла мати. Микола відчув, що він відповідальний за матір і за сестер, рідних та близьких, що жили у Василівні .Раптом став дорослим. Захопився літературою, написав кілька творів, але вирок був однозначним:” посередньо”. Та письменник не зупинився, він почав багато читати(особливо Пушкіна), писав, переписував його твори в зошит. В 1828 закінчив навчання отримав статус 14 класу.