ТЕСТ-КОНТРОЛЬ ЗА РОМАНОМ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША «ЧОРНА РАДА»
1.Різновид жанру романа П.Куліша «Чорна рада».
2.Назвати сюжетні лінії роману «Чорна рада».
3.Військове звання Івана Шрама.
4.Місто, де Шрам боровся проти ставленика Польщі гетьмана Павла Тетері.
5.Головним для Кирила Тура є...
6.Один з фолькльоних жанрів використаних Пантелеймоном Кулішем під час написання «Чорна рада».
7.Про «Чорну раду» ми можемо дізнатися з...
8.Які історичні особи діють в романі?
9.Якими рисами характеру наділив П.Куліш гетьмана Івана Сомка, як він до нього відноситься?
10.Хто такий Іван Брюховецький, які риси характеру йому притаманні, авторська позиція про нього?
11.Предмет-символ, що є ознакою гетьманської влади.
12.Місто, де відбувається Чорна рада.
13.Хто і яким шляхом прийшов до (влади) булави у романі?
14.Якими словами називає Брюховецький після Чорної ради людей, які його обрали?
15.За яких умов Кирило Тур став крадієм, кого він викрав?
16.Між ким і ким зав'язалася любовна інтрига?
17.Чому Брюховецький не дозволяє карати Кирила Тура за викрадення чужої жінки?
18.За що і як саме січовики на чолі з батьком Пугачем прокляли Івана Брюховецького?
19.«А в нас над усе - честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала.
Слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже.»
Кому належать ці слова?
20.Чому Брюховецький сам не наважується вбити Якима Сомка в в'язниці?
21.Яку мрію носив Яким Сомко в своєму житті?
22.Який задум був у Брюховецького, як він ставився до козацьких старійшин, до черні?
23.Кому з героїв роману «Чорна рада» належать слова:«Моя хата скраю, я нічого не знаю»?
24.Продовжте речення
Кирило Тур - втілення запорозької вольниці, козацького лицарства.
Черевань - уособлення ...
Чоловік Божий - ...
Леся і Петро Шраменки - ...
Яким Сомко - ...
Іван Брюховецький - ...

Перший літературний твір В. Винниченка - оповідання «Сила і краса» (згодом автор змінив назву на «Краса і сила») з’явився восени 1902 р. на сторінках журналу «Киевская старина». Наступні твори склали першу збірку «Краса і сила» (1906), до якої увійшли оповідання «Заручини», «Контрасти», «Антрепренер Гаркун-Задунайський», «Голота», «Біля машини», «Мнімий господін». Рання проза В. Винниченка суттєво розширила тематику української літератури, показавши різні верстви суспільства та гострі соціальні контрасти. Ці та інші твори викликали схвальні відгуки І. Франка, Лесі Українки, С. Єфремова, М. Коцюбинського та ін. Загалом В. Винниченко написав близько ста творів малої прози, зокрема такі новели як «Суд», «Боротьба», «Честь», «Студент», «Солдатики», «Федько-халамидник», «Кумедія з Костем», «Хто ворог?», «Раб краси», «Глум», ««Уміркований» та «щирий»», «Таємна пригода», «Талісман» тощо. Для новелістики В. Винниченка характерний жанр соціально-психологічного оповідання з динамічною фабулою, в основі якої лежить якась пригода, часто сповнена таємниць. Важливу роль у структурі сюжету відіграє випадок, який забезпечує динаміку діїЗ 1907 р. у творчості В. Винниченка починається новий етап. Письменник створює новели, романи та п’єси, у яких досліджує питання моралі й таємниці людської психіки. Період 1907-1912 рр. став зоряним часом драматургії В. Винниченка, коли з’явилися такі п’єси, як «Дизгармонія» (1906), «Щаблі життя» (1907), «Великий Молох» (1907), «Memento» (1909), «Чужі люди» (1909), «Базар» (1910), «Брехня» (1910), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» (1911), «Гріх» (1919) та ін. Гострота п’єс В. Винниченка знаходила щирий відгук серед широкого кола глядачів, які шукали відповіді на актуальні питання часу. П’єси «Брехня», та «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» з успіхом ішли майже в усіх кращих столичних театрах Європи.«Винниченко у своїх творах, як мало хто з сучасників, зобразив національну й соціяльну неволю українського народу як органічну єдність його трагедії. Він створив ґалерею безсмертних персонажів, які відчули ганьбу цієї неволі й оголосили їй війну. Він умів схоплювати соціяльні контрасти й конфлікти своєї доби, розкривати її болючі рани, скидати маски з лицемірів і фарисеїв, розкривати брехню, безчесність, нелюдяність, таврувати людські пороки (занепад моралі, людської гідності, злочинство, розпуста). Він, найбільший наш людинознавець, умів, як мало хто, зобразити людські страждання, оголювати душевні рани, розкривати таємні нестерпні муки людини й бачити такі глибини трагедій і катастроф, яких наша література ще не знала. Він умів у нашому житті, у нашій літературі зосереджувати свою творчу увагу на багатьох вічних, загальнолюдських проблемах і тим витягав нашу літературу на великий світовий тракт.

Як письменник-гуманіст Винниченко глибоко вірив, що в людині, в людській спільноті цілої нашої плянети, переможе добро, правда, щастя. Він пристрасно до самої смерти вірив, що людство вийде з сучасної прокажельні на радісний шлях сонцеїзму і вселюдського узгодження. Ідея людського щастя на Землі проймає всю його творчість від перших оповідань і романів до останніх і досі не друкованих ще творів»

Объяснение:

Уся відповідь написана в пояснені.

Объяснение:

Ідея: возвеличення святості матері, того націннішого, що є у кожної людини; засудження соціального устрою, який змусив страждати багатьох жінок.

Тема: розповідь про важку жіночу долю, долю матері в умовах покріпачення, соціального і національного гніту.

Композиція: Поезія «У нашім раї на землі» — екскурс поета шляхами власного життя і розповідь про героїнь своїх творів. Твір має оптимістичний початок і трагічне, сумне закінчення. «У нашім раї…» містить протиставлення злиденного життя жінки-кріпачки райському.

Художні засоби:

Епітети: у нашім раї, мати молодая, дитяточком малим.

Метафора: у нашім раї на землі.

Порівняння: нічого кращого немає, як тая мати молодая.

Пестливі слова: дитяточком.

Заперечення: нічого кращого немає.