Тестові завдання з української літератури. Олександр Гаврош. «Неймовірні пригоди Івана Сили»
13.Фікса запропонував карликові ... .
А) «бути нашими очима й вухами»
Б) слідкувати за Силою
В) уночі викрасти найкращого рисака
Г) отруїти здорованя
14.Сторожем у мадам Бухенбах працював ... .
А) циган Монці
Б) карлик
В) Міха Голий
Г) Фандіго
15.Микульця Іванові приходився ... .
А) двоюрідним братом
Б) односельцем
В) давнім товаришем
Г знайомим
16.Подарунок, який Іван передав Марусі:
А) червоне намисто
Б) атласна сукня з трояндами
В) шовковий платок із золотими нитками
Г) срібний перстень
17.Силі організували бій із найсильнішою людиною ... .
А) Баварії
Б) Німеччини
В) Франції
Г) Італії

18.Країна, яка приємно вразила Силу:
А) Америка
Б) Англія
В) Іспанія
Г) Баварія
19.Номер, який НЕ виконував силач:
А) «Залізне серце»
Б) «Зуби мамонта»
В) «Гірський ведмідь»
Г) «Залізний ніс»
20.Прохання, яке королева адресувала Силі:
А) ніколи більше не приїжджати на гастролі до її країни
Б) зігнути на шиї залізничну колію
В) бути її особистим охоронцем
Г) поборотися з уславленим боксером Джебсоном
21.Приказка «Голодному й опеньки м’ясо» належить ... .
А) Аделії
Б) Мілені
В) Голому
Г) парубійкові
22.Вид спорту, у якому випало Іванові Силі змагатися з Джебсоном:
А) греко-римська боротьба
Б) бокс
В) сумо
Г) бушидо
23.Країна, де на українського силача було вчинено замах:
А) Франція
Б) Японія
В) Іспанія
Г) Німеччина
24.Мадам Бухенбах називала здорованя ... .
А) силачем
Б) парубійком
В) ведмедем
Г) людина з гір

Історія світової культури немислима без "Слова о полку Ігоревім" — найвидатнішої пам'ятки культури Київської Русі. В історії загальнолюдської культури є твори, що відображають найкращі риси, властиві тому чи іншому народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості їх світосприймання і національних характерів, у них звучить жива історія. Будучи найдосконалішим виявом творчого генія певного народу, вони представляють його у вічно квітучому саду світової культури й мистецтва, стають здобутком усього людства. До таких першорядних шедеврів світового мистецтва належить і "Слово о полку Ігоревім". Понад вісім століть відділяють нас від часу виникнення цього твору, але він і досі не перестає хвилювати нас своєю поетичною красою, своїм благородним високогуманним і поетичним змістом, свіжістю і неповторністю.

Невеликою за обсягом є ця героїчна поема, але з її сторінок постає яскрава й велична картина бурхливого життя Київської Русі. Автор починає свою пісню "оть старого Владимера до ныняшняго Ігоря". І хоч "Слово..." присвячене зображенню невдалого походу Ігоря Святославича, предметом його неослабної уваги є важливі поетичні події, що відбуваються на відрізку руської історії, окресленому іменами цих двох князів.

З рядків поеми постають образи численних руських князів з їхніми доблестями і вадами, в їхніх складних стосунках між собою та іноземними сусідами, вимальовується образ Руської землі від боліт і розлогих рік півночі до далекої Тмутаракані. Пошматована міжусобицями, але єдина як держава, Русь виступає у "Слові..." не ізольованою, а в дружніх стосунках чи військових конфліктах з племенами і народами, що проживають за її межами.

Объяснение:

Відповідь:

Громада готова була битися до останнього, щоб відігнати, відбити ворога від свого села, але Захар Беркут промовив, що потрібно не просто прогнати ворога, але й розбити його вщент.

цитата:  — Хоч то воєнне діло — не моє діло і не мені, старому, радити про те, до чого не можу приложити своїх рук,— але все-таки я думав би, що не велика наша заслуга буде, коли відіб'ємо монголів, особливо зваживши, що се нам не так-то й трудно зробити. Сини наші погибли з їх рук, кров їх обагрила нашу землю і кличе нас до пімсти. Чи пімстимось ми на ворогах наших, на нищителях нашого краю, коли відіб'ємо їх від свого села? Ні, а тілько, відбиті від нашого села, вони з подвійною лютістю кинуться на інші села. Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!

Максим Беркут порадив вивезти з села все, що можна, пустити монголів у кітловину, де знаходилося село, а потім  закрити вихід і перебити або заморити  всіх до одного голодом. Тухольцям пропозиція сподобалася, але вони вирішили не просто закрити ворога у пстці, але ще й затопити їх.  

Пояснення: