Твір чим мені сподобалась "казка про пальці" Емма Андрієвська

Алегорія- "бо та піч - не чужа, українська то піч, і думки надиха мені рідні". 
Епітети-чужа, українська,рідні,дорогий,важкий,значна,прекепська,добру,таємних,палких,дорогих,численні,народну,небезпечною,міцна,нового.
Метафори- "труд важкий підіймали на плечі", " щоб на душу не впав мені зрадництва гріх", зв′язав свій язик,але в грудях не можу я здержати крик,ще стоїть Україна.
Гіпербола- "кожна піч українська - фортеця міцна".
Порівняння: Бо та піч - не чужа, українська то піч, І думки надиха мені рідні; То мій Луг дорогий, Запорозька то Січ;Кожна піч українська - фортеця міцна.

Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до Тільки такою може бути справжня людина.Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це “справжня людина”. Значить, боягузлива, підступна, зла людина є “несправжньою”. То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню.