1. У цьому році ми вивчали багато різних творів, знайомилися з різними героями. Але мене найбільше вразив Климко з одноіменного твору Григіра Тютюнника. Мене захоплює його наполегливість. Климко вперто йшов по сіль незважаючи на те, що був хворим, голодним, мав босі ноги і дорога була важка, бо треба було переховуватись від фашистів. Він нікому не жалівся, був сильним. Також мене вразила його кмітливість. Клим навчився правильно відігрівати ноги, вести себе у екстримальних ситуаціях. Не дивлячись на те, що був бідним, Климко запросив до себе жити його вчительку, на базарі дав старій бабусі тридцятку. Він співчував іншим, бо розумів, як важко жити під час війни. Особисто для мене Климко є предметом наслідування. Саме таким, на мою думку, є ідеал.
У багатьох казках, байках, оповіданнях розповідалось про протиставлення добра злу. Але В. Винниченко в оповіданні "Федько-халамидник" показав це на прикладі двох хлопців так яскраво, що вже не вважаєш Федька розбишакою, відчуваєш симпатію, повагу до нього, як до особистості.
Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусідам, своїм одноліткам не дає гратися. Але читаючи далі про дружбу Федька з Толіком, розумієш, що Федько - чесна і порядна людина. Він, нічого не приховуючи, розповідає батькам про те, чому на нього усі гніваються. Він ніколи ні за кого не ховався, як його друг Толік, та і другом його назвати можна лише умовно. Який же це друг, котрий не захистив товариша, не розповів правди, бо боявся, що буде покараний.
Толік - зла, хитра людина. А випадок із чижом показує, що він усе життя буде хитрим, боягузливим, брехливим. Навіть смерть друга не вплинула на цього хлопця. Толік - це хлопчик слабкий не тільки фізично, але й духовно.
Бешкетування можна пробачити Федькові, бо в нього добре серце і багато гарних рис. Хоча б те, що він намагався врятувати Толіка, розуміючи, що може загинути сам.
Мені б дуже хотілось, щоб у мене, та й в усіх були такі друзі, як Федько, - добрі, чесні, на яких можна покладатися. І якомога менше таких, як Толік, - брехливих, злих, що рятують тільки себе, зраджуючи друзів.
Мене захоплює його наполегливість. Климко вперто йшов по сіль незважаючи на те, що був хворим, голодним, мав босі ноги і дорога була важка, бо треба було переховуватись від фашистів. Він нікому не жалівся, був сильним. Також мене вразила його кмітливість. Клим навчився правильно відігрівати ноги, вести себе у екстримальних ситуаціях. Не дивлячись на те, що був бідним, Климко запросив до себе жити його вчительку, на базарі дав старій бабусі тридцятку. Він співчував іншим, бо розумів, як важко жити під час війни.
Особисто для мене Климко є предметом наслідування. Саме таким, на мою думку, є ідеал.
Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусідам, своїм одноліткам не дає гратися. Але читаючи далі про дружбу Федька з Толіком, розумієш, що Федько - чесна і порядна людина. Він, нічого не приховуючи, розповідає батькам про те, чому на нього усі гніваються. Він ніколи ні за кого не ховався, як його друг Толік, та і другом його назвати можна лише умовно. Який же це друг, котрий не захистив товариша, не розповів правди, бо боявся, що буде покараний.
Толік - зла, хитра людина. А випадок із чижом показує, що він усе життя буде хитрим, боягузливим, брехливим. Навіть смерть друга не вплинула на цього хлопця. Толік - це хлопчик слабкий не тільки фізично, але й духовно.
Бешкетування можна пробачити Федькові, бо в нього добре серце і багато гарних рис. Хоча б те, що він намагався врятувати Толіка, розуміючи, що може загинути сам.
Мені б дуже хотілось, щоб у мене, та й в усіх були такі друзі, як Федько, - добрі, чесні, на яких можна покладатися. І якомога менше таких, як Толік, - брехливих, злих, що рятують тільки себе, зраджуючи друзів.