Нещодавно я прочитала родинно-побутове оповідання Марка Вовчка «Максим Гримач». Авторка зображує вільних селян у закріпаченій Україні середини дев’ятнадцятого століття. Марко Вовчок возвеличує щире, світле, взаємне почуття кохання, засуджує соціальну нерівність, що було характерним для тієї доби. Літературознавці вважають, що «Максим Гримач» — це оповідання-балада. У творі показується розлука дівчини зі своїм коханим, який загинув. Показ трагедії, переживань, ліризму, внутрішнього світу героя, наявність діалогів, казкових елементів доводять, що твір Марка Вовчка — балада.
Одним із головних героїв оповідання є Максим Гримач. Це вдівець, котрий сам виховував своїх двох доньок Катрю та Тетяну. Чоловік став багатим завдяки тому, що займався контрабандним перевезенням товарів. Він дотримується усіх звичаїв та традицій, упевнений, що дочок має видати заміж за рівних їм юнаків. Катря, старша дочка, виявилася гордою: «Мені байдуже, що вони (парубки) молоді й хороші, коли моє серце не до їх горнеться». Дівчина закохалася в кріпака Семена, таємно з ним зустрічалася. Батько ж міг дозволити дочці вийти заміж лише за вільного козака. Семен умовляв Катрю дочекатися його: «…треба ждати! Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний… Подякую йому за хліб, за сіль, нагледжу, де хутір красивий да й поклонюсь тоді твоєму батькові… Тільки люби мене вірно, моя дівчино!» Катря вірно чекала свого коханого. На жаль, сталося страшне лихо: перед самим звільненням юнак загинув під час бурі на Дніпрі. Катря розуміла, що жити далі без коханого не зможе, тому покінчила життя самогубством. Старий Гримач не пробачив собі того, що дочка втопилася через нього: «Загубив я твій вік молоденький!» Чоловік п’ять років не виходив з будинку. Згодом підросла менша дочка й вийшла заміж за гарного сотника. На щастя, її доля виявилася кращою.
Отже, оповідання Марка Вовчка мене вразило. Я в захваті від сильного й відданого кохання між Катрею та Семеном. Треба мати велику силу волі, щоб довго чекати волі свого юнака. Катря, на жаль, не змогла витримати такого тиску: батько її не розумів, не дозволяв виходити заміж за коханого, а сам Семен, відбувши три роки в кріпацтві, загинув. Так, Гримач зрозумів свою вину, та пізно... Я зробила висновок, що своїх дітей завжди треба підтримувати, давати поради, вислуховувати, та ніколи нічого не забороняти.
Це все що написала, якщо замало-вибачай, якщо забагато-можеш щось забрати
Нещодавно я прочитала родинно-побутове оповідання Марка Вовчка «Максим Гримач». Авторка зображує вільних селян у закріпаченій Україні середини дев’ятнадцятого століття. Марко Вовчок возвеличує щире, світле, взаємне почуття кохання, засуджує соціальну нерівність, що було характерним для тієї доби. Літературознавці вважають, що «Максим Гримач» — це оповідання-балада. У творі показується розлука дівчини зі своїм коханим, який загинув. Показ трагедії, переживань, ліризму, внутрішнього світу героя, наявність діалогів, казкових елементів доводять, що твір Марка Вовчка — балада.
Одним із головних героїв оповідання є Максим Гримач. Це вдівець, котрий сам виховував своїх двох доньок Катрю та Тетяну. Чоловік став багатим завдяки тому, що займався контрабандним перевезенням товарів. Він дотримується усіх звичаїв та традицій, упевнений, що дочок має видати заміж за рівних їм юнаків. Катря, старша дочка, виявилася гордою: «Мені байдуже, що вони (парубки) молоді й хороші, коли моє серце не до їх горнеться». Дівчина закохалася в кріпака Семена, таємно з ним зустрічалася. Батько ж міг дозволити дочці вийти заміж лише за вільного козака. Семен умовляв Катрю дочекатися його: «…треба ждати! Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний… Подякую йому за хліб, за сіль, нагледжу, де хутір красивий да й поклонюсь тоді твоєму батькові… Тільки люби мене вірно, моя дівчино!» Катря вірно чекала свого коханого. На жаль, сталося страшне лихо: перед самим звільненням юнак загинув під час бурі на Дніпрі. Катря розуміла, що жити далі без коханого не зможе, тому покінчила життя самогубством. Старий Гримач не пробачив собі того, що дочка втопилася через нього: «Загубив я твій вік молоденький!» Чоловік п’ять років не виходив з будинку. Згодом підросла менша дочка й вийшла заміж за гарного сотника. На щастя, її доля виявилася кращою.
Отже, оповідання Марка Вовчка мене вразило. Я в захваті від сильного й відданого кохання між Катрею та Семеном. Треба мати велику силу волі, щоб довго чекати волі свого юнака. Катря, на жаль, не змогла витримати такого тиску: батько її не розумів, не дозволяв виходити заміж за коханого, а сам Семен, відбувши три роки в кріпацтві, загинув. Так, Гримач зрозумів свою вину, та пізно... Я зробила висновок, що своїх дітей завжди треба підтримувати, давати поради, вислуховувати, та ніколи нічого не забороняти.
Це все що написала, якщо замало-вибачай, якщо забагато-можеш щось забрати