Стефко не змальовується як хуліган і потенційний злочинець, читач бачить його внутрішній світ, самотність, співчуває і, можливо, інакше подивиться на подібних людей у своєму житті.
У житті хлопчика після смерті бабусі з’явилася інша подібна людина – стара вчителька, чиє тепло, і хочеться палко вірити у це, розтопить самотнє, але добре серце цієї людини. Ображена Юльком поранена сорока, яку Славко і Стефко приносять вчительці, щоб та вилікувала птаха, видужує. І тому, сподіваєшся, що ця людина зможе до і Стефку знайти себе і вилікуватися від самотності і невпевненості, а найголовніше від байдужості. Бо як інакше розцінювати його поведінку, як не проявом байдужості, коли Стефко погоджується до Юльку знайти тих, хто помститься Славку замість юного розумника? Світ, який раніше дарував Стефку найсмачніші яблука і говорив із хлопцем, – несправедливий і жорстокий. Чому ж цей світ має бути справедливим до Славка Беркути? Стефко пробує зупинити Юлька, хоча й невдало, і це вказує, що вогник людяності ще жевріє у його серці.
П`єса «Мина Мазайло» – одна з кращих у творчому доробку письменника. Вона примушує замислитися над такими вічними цінностями, як любов до своєї Вітчизни, свого народу, рідної мови. У цьому творі автор дуже чітко розкриває значення слова «патріот», слова, яке сьогодні, на жаль, не всі правильно розуміють.
У творі ми гаємо за життям родини Мазайлів. Ця родина роз`єднана, немає взаєморозуміння між її представниками. Батько – Мина Мазайло – змінює прізвище на російське, вважаючи, що саме через українське прізвище заважає його кар`єрному зростові. Мину підтримують жінка і донька, які давно вже забули своє коріння, забули рідну мову. Вони повністю русифіковані, і це їх влаштовує.
Представником протилежного табору є син Мини Мокій. Цей хлопець являється носієм прогресивних ідей українізації, він вірить у відродження всього українського і намагається сприяти цьому, розпочавши з себе. Мокій говорить чистою українською мовою, цікавиться її історією, значенням слів. Крім цього хлопець хоче додати до свого прізвища ще одну суто українську частину. Ідеї Мокія розділяє дядько Тарас, який вважає, що майбутнє держави саме за українізацією. Навіть Уля, подруга Рини, сестри Мокія, яка спочатку мислила як і вона, прийняла бік Мокія. Він зміг довести дівчині, що українська мова – наймелодійніша і найпрекрасніша, а традиції та звичаї України давні та таємничі. Тільки той, хто по-справжньому вірить у якусь ідею, може примусити повірити в неї інших!
Тож, я вважаю, що п`єси «Мина Мазайло» М. Куліша являється досить актуальною в наш час. адже сьогодні достатньо таких людей, як Мокій та дядько Тарас – відданих справжніх патріотів. Можливо, вони і оголошують про свої ідеї на площах та майданах, але вони прагнуть змін. Я думаю, що людина, яка вважає себе патріотом, має почати з себе. Якщо вона буде говорити українською мовою, відроджувати (у своїй родині) українські традиції, працювати на благо Батьківщини, то тільки тоді за нею потягнуться інші – однодумці. Сьогодні, на жаль, багато псевдо-патріотів. Людей, які тільки на словах люблять свою Вітчизну, але нічого не роблять для того, щоб життя на Україні покращилося. Таких людей патріотами я не вважаю.
Є у наш час і такі люди, як Мина. Адже не обов`язково змінювати прізвище, щоб отримати гарну посаду! І зараз досить багато пристосуванців, які готові підлаштовуватись під будь-який лад. Жити таким людям, звичайно, простіше, та в душі у них пустка.
Тож я вважаю, що п`єса М. Куліша «Мина Мазайло» буде актуальна ще довгий час, адже типажі, які в ній представлені, існують у всі часи і в будь-яких країнах!
Стефко не змальовується як хуліган і потенційний злочинець, читач бачить його внутрішній світ, самотність, співчуває і, можливо, інакше подивиться на подібних людей у своєму житті.
У житті хлопчика після смерті бабусі з’явилася інша подібна людина – стара вчителька, чиє тепло, і хочеться палко вірити у це, розтопить самотнє, але добре серце цієї людини. Ображена Юльком поранена сорока, яку Славко і Стефко приносять вчительці, щоб та вилікувала птаха, видужує. І тому, сподіваєшся, що ця людина зможе до і Стефку знайти себе і вилікуватися від самотності і невпевненості, а найголовніше від байдужості. Бо як інакше розцінювати його поведінку, як не проявом байдужості, коли Стефко погоджується до Юльку знайти тих, хто помститься Славку замість юного розумника? Світ, який раніше дарував Стефку найсмачніші яблука і говорив із хлопцем, – несправедливий і жорстокий. Чому ж цей світ має бути справедливим до Славка Беркути? Стефко пробує зупинити Юлька, хоча й невдало, і це вказує, що вогник людяності ще жевріє у його серці.
П`єса «Мина Мазайло» – одна з кращих у творчому доробку письменника. Вона примушує замислитися над такими вічними цінностями, як любов до своєї Вітчизни, свого народу, рідної мови. У цьому творі автор дуже чітко розкриває значення слова «патріот», слова, яке сьогодні, на жаль, не всі правильно розуміють.
У творі ми гаємо за життям родини Мазайлів. Ця родина роз`єднана, немає взаєморозуміння між її представниками. Батько – Мина Мазайло – змінює прізвище на російське, вважаючи, що саме через українське прізвище заважає його кар`єрному зростові. Мину підтримують жінка і донька, які давно вже забули своє коріння, забули рідну мову. Вони повністю русифіковані, і це їх влаштовує.
Представником протилежного табору є син Мини Мокій. Цей хлопець являється носієм прогресивних ідей українізації, він вірить у відродження всього українського і намагається сприяти цьому, розпочавши з себе. Мокій говорить чистою українською мовою, цікавиться її історією, значенням слів. Крім цього хлопець хоче додати до свого прізвища ще одну суто українську частину. Ідеї Мокія розділяє дядько Тарас, який вважає, що майбутнє держави саме за українізацією. Навіть Уля, подруга Рини, сестри Мокія, яка спочатку мислила як і вона, прийняла бік Мокія. Він зміг довести дівчині, що українська мова – наймелодійніша і найпрекрасніша, а традиції та звичаї України давні та таємничі. Тільки той, хто по-справжньому вірить у якусь ідею, може примусити повірити в неї інших!
Тож, я вважаю, що п`єси «Мина Мазайло» М. Куліша являється досить актуальною в наш час. адже сьогодні достатньо таких людей, як Мокій та дядько Тарас – відданих справжніх патріотів. Можливо, вони і оголошують про свої ідеї на площах та майданах, але вони прагнуть змін. Я думаю, що людина, яка вважає себе патріотом, має почати з себе. Якщо вона буде говорити українською мовою, відроджувати (у своїй родині) українські традиції, працювати на благо Батьківщини, то тільки тоді за нею потягнуться інші – однодумці. Сьогодні, на жаль, багато псевдо-патріотів. Людей, які тільки на словах люблять свою Вітчизну, але нічого не роблять для того, щоб життя на Україні покращилося. Таких людей патріотами я не вважаю.
Є у наш час і такі люди, як Мина. Адже не обов`язково змінювати прізвище, щоб отримати гарну посаду! І зараз досить багато пристосуванців, які готові підлаштовуватись під будь-який лад. Жити таким людям, звичайно, простіше, та в душі у них пустка.
Тож я вважаю, що п`єса М. Куліша «Мина Мазайло» буде актуальна ще довгий час, адже типажі, які в ній представлені, існують у всі часи і в будь-яких країнах!
Надеюсь