Книжка Олександра Гавроша стала головним видавничим проектом року у «Видавництві Старого Лева», її презентація нещодавно відбулася на Львівському Форумі видавців. До родзинок повісті про Івана Силу можна віднести те, що написана вона на реальних фактах, які автор почерпнув, вивчаючи матеріали про життя видатного закарпатця Кротона. Цією книгою львівське видавництво розпочинає серію «Українська сила», в якій розповідатимуть про видатних українців, а щоб зацікавити маленьких читачів, Василь Вірастюк та мережа АЗС «ОККО» передбачили призи, які розігруватимуться на книжковому ярмарку в Києві. Сам Василь Вірастюк так відгукнувся про книгу: «Ми, українці, - нація сильних і вольових людей. Наші богатирі не раз визнавалися найсильнішими людьми світу, як-от легендарний український силач Іван Фірцак. Він і став прототипом Івана Сили у цій захоплюючій повісті Олександра Гавроша. А ти хочеш стати таким сильним, як Іван Сила? Тоді постав собі мету і вперто йди до неї. Тільки від тебе, від твоєї волі і самодисципліни залежить, чи досягнеш ти її. Не бійся мріяти і ставити великі цілі!».
Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.
Книжка Олександра Гавроша стала головним видавничим проектом року у «Видавництві Старого Лева», її презентація нещодавно відбулася на Львівському Форумі видавців. До родзинок повісті про Івана Силу можна віднести те, що написана вона на реальних фактах, які автор почерпнув, вивчаючи матеріали про життя видатного закарпатця Кротона. Цією книгою львівське видавництво розпочинає серію «Українська сила», в якій розповідатимуть про видатних українців, а щоб зацікавити маленьких читачів, Василь Вірастюк та мережа АЗС «ОККО» передбачили призи, які розігруватимуться на книжковому ярмарку в Києві. Сам Василь Вірастюк так відгукнувся про книгу: «Ми, українці, - нація сильних і вольових людей. Наші богатирі не раз визнавалися найсильнішими людьми світу, як-от легендарний український силач Іван Фірцак. Він і став прототипом Івана Сили у цій захоплюючій повісті Олександра Гавроша. А ти хочеш стати таким сильним, як Іван Сила? Тоді постав собі мету і вперто йди до неї. Тільки від тебе, від твоєї волі і самодисципліни залежить, чи досягнеш ти її. Не бійся мріяти і ставити великі цілі!».
Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.