Твір на одну з тем: 1. "Повчальний зміст байок Г. Сковороди",
2. "Актуальність філософських ідей Г. Сковороди в сучасному житті",
3. "Біблія - книга про вічні духовні цінності",
4. "Ідея патріотизму у твору "Слово у полку Ігоріві""
НИ В КОЕМ СЛУЧАИ НЕ ПЛАГИАТИТЬ ЧУЖИЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ, написать самостоятельно, также можно на русском языке или украинском, без разницы, не слишком длинный
У кіноповісті письменник звертається до найтрагічніших сторінок із історії Великої Вітчизняної війни — до її початку та відступу радянських військ на схід. Цей твір є своєрідним літописом про найтяжчі, найгрізніші дні початку війни.
У центрі твору — трагічна доля хліборобської родини Лавріна Запорожця, що уособлює долю всього українського народу, зганьбленого, розтоптаного ворогом. Письменник розповідає про той жахливий час, коли під тиском ворога війська захисників не просто відступають — тікають, залишаючи на поталу непідготовлених беззбройних людей. Автор показує Україну в цей час у символічному образі Олесі, яка стоїть на роздоріжжі подій із своїм розпачем і горем. Що чекає її? Символічним у повісті є образ Христі Чепурної. У ньому автор узагальнив трагедію українського народу, що був кинутий на поталу фашистам, переніс усі найтяжчі випробування, масове фізичне нищення, вивезення до Німеччини на примусові роботи. На жаль, багатьох з тих, хто повернувся, на Батьківщині було названо зрадниками й засуджено. Є щось символічне і в обірваній мирній пісні Запорожців, яку вони вже неповним сімейним складом доспівають лише після війни. Показує письменник і розтерзане фашистами село під час окупації, що дає повне уявлення про муки всієї України. Читача приголомшує жахливий трагізм становища простого люду під час окупації: "Жінки кидались під поїзд, який, не зупиняючись, йшов своєю ходою", "німці клали в ряд і розстрілювали цілі родини, підпалювали хати", "вже не було кому ні плакати, ні проклинати..."
Олександр Довженко не був сталінською маріонеткою, тому його твір пронизаний багатогранністю, він висвітлює і реальні вчинки компартійних діячів, які залишали напризволяще український люд. Змальовуючи початок війни, письменник показує пекло подій, які з волі Сталіна і Гітлера розгорнулися в Україні. Осмислюючи трагічні колізії воєнної дійсності, Довженко критикує антигуманні помилки передвоєнного часу.
Засуджуючи війну, Олександр Довженко неодноразово виявляв свій великий гнів до загарбників, осмислював дух непокори всього українського народу. У творі утверджується висока ідея невмирущості української нації, високої моралі українців. Твір Довженка є своєрідним меморіалом українському народу.
У 1904 році була поставлена п'єса А. П. Чехова “Вишневий сад”, в якій автор зображує прощання господарів з родовим дворянським гніздом. Тема ця була вже не раз висвітлена до Чехова літераторами другої половини XIX століття. У п'єсі автор торкається проблеми батьків і дітей, любові, страждання. Але головне - на прикладі долі дворянської садиби автор розглядає сьогодення і минуле всій Росії.
Центральним чином, що об'єднує героїв п'єси, безсумнівно, є вишневий сад. Для Раневської сад - це місце, де вона народилася і прожила своє життя, де жили її батьки, батьки батьків. Любов Андріївна просто не розуміє свого життя без саду, він для неї - символ минулого. Вона є його господинею і душею. До неї постійно тягнуться люди, хоча у неї, як і в інших, є свої вади, один з яких - легковажність. Вона жадає яскравою, насиченою життя, повної радості і насолоди.
Раневська не до кінця розуміє, що її чекає розорення, продовжує смітити грошима направо і наліво, в той час як Варя годує всіх молочним супом в цілях економії. Любов Андріївна продовжує думати, що все життя йде як і раніше. На пропозицію Лопахина розбити на ділянки землю, здати її в оренду дачникам, а сад вирубати, вона відмовляє, говорячи, що вишневий сад згадано в “Енциклопедичному словнику”. Але головною причиною відмови є те, що загибель саду для Раневської - її загибель. Вона звикла до нього, живе ним, і вирубати сад для неї означає змінити ідеалів і життєвих цінностей. Тому вона відкидає пропозицію Лопахина і йде назустріч своєму краху (як соціальному, так і фінансового).