Художня література — багатогранна і всеохоплююча, бо торкається всіх аспектів людського життя. Поетичне слово багато важить, воно є найкоротшою стежиною до людських сердець. Особливо це стосується громадянської лірики і, звичайно, сатири.Поезія Володимира Самійленка «На печі» висміює псевдопатріотів, котрі, перебуваючи осторонь політичного і суспільного життя, на словах декларують свою любов до Батьківщини, не зробивши задля неї нічого корисного.Хоч пролежав я цілий свій вік на печі, Але завше я був патріотом, — За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом.Єдиним виправданням для ура-патріотів, як їм здається, є те, що піч — «не чужа, українська то піч, і думки надиха мені рідні...» А даті — одні лише мрії героя сатиричного твору і порожні слова про історичні та національні цінності.Для гостроти сприйняття сатиричного твору автор використовує художні прийоми: сатиричний вірш написаний від першої особи з використанням жанру української думи, підсиливши її значимість словом «патріотична».Наші предки колись задля краю свого Труд важкий підіймали на плечі; Я ж умію тепер боронити його І служити, не злазячи з печі.Дивовижна властивість політичної сатири в літературі — універсальність. Так, можна прибрати дату написання, додати в дужках підзаголовок — ця поезія буде актуальною і сьогодні. Псевдопатріоти не вивелися і дотепер. Інколи гаючи полеміку партійних діячів уже нового тисячоліття, мимоволі дивуєшся, якВолодимир Самійленко ше століття тому міг так влучно описати порожні балачки нинішніх окремих політиків.Авторові вдалося у невеликому за обсягом вірші показати всю брехливість і недолугість псевдопатріотів, які, не злазячи з печі, намагаються привернути до себе увагу спільноти. Любов до України, як стверджує В. Самійленко, — не порожні слова. Цю тезу він довів своїм життям і своєю творчістю. Адже все, про що він" писав, присвячувалось рідній країні, яку любив святою і нездоланною любов'ю. Окремий цикл його поезій має промовисту назву «Україні». Чітко ви- іначена у поета і роль митця у суспільному житті, як це бачимо у вірші «Не вмре поезія»:і поки на землі ще є одна сльозинка, Поезія її нащадкам передасть; і поки на землі ще втіха є невинна, Поезія в її ще радощів додасть.Така громадянська позиція Володимира Самійленка — істинного патріота і вболівальника за долю любої його серцю України. Хотілося б, щоб майстерність поетичного слова В. Самійленка, його твори залишилися в історії літератури якнайдовше, а от реалії, описані у сатиричних творах, — зникли якнайшвидше.
