На превеликий жаль, байдужість стала також основним принципом, на якому базуються відносини майже всіх людей між собою… Звичайно, найпомітнішим її проявом і водночас її причиною є вже багаторазово згадуваний банальний егоїзм. Людина, яка дбає лише про себе, не може побудувати справжніх, щирих і дружніх відносин з кимось иншим, бо завжди буде бачити його лише через призму розрахунку і користолюбства, на чому буде базуватись навіть до ближньому. Однак хороші вчинки треба робити не з розрахунку, а за покликом душі. Байдужість дуже часто може руйнувати навіть довготривалу міцну дружбу, а тим більше не дозволить побудувати подібні відносини. Байдужому зовсім не цікаві люди, котрих не можна використати для задоволення навіть найменших своїх примх. А коли в світі не існуватиме поняття дружби, то як може йти мова про якусь спільноту, про народ, про суспільство як єдиний організм?.. Байдужість – це той маленький черв’як, який, проте, здатний зруйнувати велике дерево«Поспішаєте робити добро». Якщо ми будемо спочатку просто не звертати увагу на чуже горе, заглушати голос власної совісті, переконуючи себе в тім, що потім надолужимо упущене, а поки й без того багато турбот, то тим самим ми вб’ємо в собі саму коштовну якість – здатність робити добро. Це губить наше серце, покриває його непроникною кіркою, крізь яку вже не проб’ються благання про до Після втрати доброти відбувається неминуча втрата моральності. І така людина здатна вже на все. Ми повинні все робити для того, щоб не стати черствими, байдужими до інших людей.
Байдужість дуже часто може руйнувати навіть довготривалу міцну дружбу, а тим більше не дозволить побудувати подібні відносини. Байдужому зовсім не цікаві люди, котрих не можна використати для задоволення навіть найменших своїх примх. А коли в світі не існуватиме поняття дружби, то як може йти мова про якусь спільноту, про народ, про суспільство як єдиний організм?.. Байдужість – це той маленький черв’як, який, проте, здатний зруйнувати велике дерево«Поспішаєте робити добро». Якщо ми будемо спочатку просто не звертати увагу на чуже горе, заглушати голос власної совісті, переконуючи себе в тім, що потім надолужимо упущене, а поки й без того багато турбот, то тим самим ми вб’ємо в собі саму коштовну якість – здатність робити добро. Це губить наше серце, покриває його непроникною кіркою, крізь яку вже не проб’ються благання про до Після втрати доброти відбувається неминуча втрата моральності. І така людина здатна вже на все. Ми повинні все робити для того, щоб не стати черствими, байдужими до інших людей.