страждання, біль і кров випали на долю дорослого покоління під час великої вітчизняної війни. та не менш важка доля була у дітей та підлітків, багато з яких залишилися без піклування дорослих, наодинці зі своїми бі і страхами перед щоденною смертельною небезпекою, без даху над головою, у холоді та голоді. на власній долі відчув таке життя і автор оповідання «климко» г. тютюнник. вже після війни, ставши відомим українським письменником, він не зміг не пригадати тих жахів, які випали на долю дітей у страшні воєнні роки. тому основною темою його творчості стали розповіді про життя дітей під час війни. однією з них було й оповідання «климко».
головний герой оповідання, хлопчик климко, — винахідлива, турботлива, уважна, чуйна і благородна дитина, яка мала прагнення вчитися і іншим. він шанобливо ставився до дружби і був відповідальним до поручених справ. у важкі для його друзів часи климко виявив непереборну готовність дістатися заповідної мети і терпляче знести усі випробування, які були під силу далеко не кожному дорослому, не кажучи вже про одинадцятирічного хлопчика.
у цьому оповіданні письменник втілив власний ідеал гідної людини, якостями якої наділив маленьку сирітську душу. у цій душі знайшлося місце безмежному співчуттю до стражденних і знедолених, милосердю й добротові до оточуючих. щоб врятувати від голодної смерті свою вчительку з маленькою дитиною та свого шкільного товариша, він зважився вирушити у далеку подорож до слов’янська, де збирався купити солі, а повернувшись, обміняти її на їжу. образ головного героя змальований з життя самого г. тютюнника. ніжна душа хлопчика, вразлива від природи, була чутливою від пережитих у дитинстві подій, через які він з малих літ почувався ніким не захищеним, самотнім мандрівником.
усе своє дуже коротке життя климко піклувався більше про інших ніж про себе. утративши єдину у житті близьку людину, свого дядька, який був машиністом потяга і загинув від ворожої бомби, климко не міг опанувати себе, поки не зустрів свою вчительку з маленькою дочкою, які потребували . за високе благородство вчинків і помислів доля немов винагородила климка цими людьми. на жаль, навколо було настільки багато зла, що воно не дало маленькому творцеві добра залишитися живим. війна забрала його у свої страшні смертельні обійми.
повість «климко» красива своєю правдою про гідних і благородних людей, та так само вона страшна своєю правдою про війну. цей твір вчить нас ніколи не забувати про жахи тієї пори, залишатися справжніми людьми у будь-яких обставинах і бути готовими у важкі часи прийти на оточуючим.
У тяжкий воєнний час хлопчик Климко залишився сиротою. Але він знайшов сили не лише влаштувати своє життя, а й допомагати іншим. Як дорослий, узяв на себе відповідальність за вчительку та її маленьку доньку. Заради їхнього порятунку від голоду він подолав сотні кілометрів пішки босим, постійно наражаючись на небезпеку Добрі люди пропонували залишитися в них, але Климко знав, що його чекають, на нього сподіваються. І виконав свій обов’язок до кінця Повість навчає добру, чуйності, людяності, вмінню долати життєві труднощі.
страждання, біль і кров випали на долю дорослого покоління під час великої вітчизняної війни. та не менш важка доля була у дітей та підлітків, багато з яких залишилися без піклування дорослих, наодинці зі своїми бі і страхами перед щоденною смертельною небезпекою, без даху над головою, у холоді та голоді. на власній долі відчув таке життя і автор оповідання «климко» г. тютюнник. вже після війни, ставши відомим українським письменником, він не зміг не пригадати тих жахів, які випали на долю дітей у страшні воєнні роки. тому основною темою його творчості стали розповіді про життя дітей під час війни. однією з них було й оповідання «климко».
головний герой оповідання, хлопчик климко, — винахідлива, турботлива, уважна, чуйна і благородна дитина, яка мала прагнення вчитися і іншим. він шанобливо ставився до дружби і був відповідальним до поручених справ. у важкі для його друзів часи климко виявив непереборну готовність дістатися заповідної мети і терпляче знести усі випробування, які були під силу далеко не кожному дорослому, не кажучи вже про одинадцятирічного хлопчика.
у цьому оповіданні письменник втілив власний ідеал гідної людини, якостями якої наділив маленьку сирітську душу. у цій душі знайшлося місце безмежному співчуттю до стражденних і знедолених, милосердю й добротові до оточуючих. щоб врятувати від голодної смерті свою вчительку з маленькою дитиною та свого шкільного товариша, він зважився вирушити у далеку подорож до слов’янська, де збирався купити солі, а повернувшись, обміняти її на їжу. образ головного героя змальований з життя самого г. тютюнника. ніжна душа хлопчика, вразлива від природи, була чутливою від пережитих у дитинстві подій, через які він з малих літ почувався ніким не захищеним, самотнім мандрівником.
усе своє дуже коротке життя климко піклувався більше про інших ніж про себе. утративши єдину у житті близьку людину, свого дядька, який був машиністом потяга і загинув від ворожої бомби, климко не міг опанувати себе, поки не зустрів свою вчительку з маленькою дочкою, які потребували . за високе благородство вчинків і помислів доля немов винагородила климка цими людьми. на жаль, навколо було настільки багато зла, що воно не дало маленькому творцеві добра залишитися живим. війна забрала його у свої страшні смертельні обійми.
повість «климко» красива своєю правдою про гідних і благородних людей, та так само вона страшна своєю правдою про війну. цей твір вчить нас ніколи не забувати про жахи тієї пори, залишатися справжніми людьми у будь-яких обставинах і бути готовими у важкі часи прийти на оточуючим.
У тяжкий воєнний час хлопчик Климко залишився сиротою. Але він знайшов сили не лише влаштувати своє життя, а й допомагати іншим. Як дорослий, узяв на себе відповідальність за вчительку та її маленьку доньку. Заради їхнього порятунку від голоду він подолав сотні кілометрів пішки босим, постійно наражаючись на небезпеку Добрі люди пропонували залишитися в них, але Климко знав, що його чекають, на нього сподіваються. І виконав свій обов’язок до кінця Повість навчає добру, чуйності, людяності, вмінню долати життєві труднощі.