За повістю «Тарас Бульба» Миколи Гоголя головного героя було два сини – Остап та Андрій. Хлопці росли і навчалися разом, але кожен з них мав свої переконання і плани на майбутнє. Батько намагався виростити з них гарних, дужих козаків, а головне – щоб вони були вченими.
Остап більш грубим, прагматичним, він вчився, так як велів батько, але все життя хотів потрапити на Запорізьку Січ. Хлопець став справжнім чоловіком, який ніколи не зраджував особистим переконанням і відрізнявся своєю суворістю та серйозністю.
Андрій відрізнявся від брата
своїм характером. Хлопець був більш м’якосердим, він любив ігати красу, був надзвичайно ніжний з мамою. Його серце покорила полячка, і його не зупинило те, що вони не можуть бути разом через ворожнечу їх народів.
На Запорізькій Січі хлопці дуже швидко здобули повагу і визнання у бувалих козаків, а батько не міг натішитися з того. Брати одразу показали, які вони дужі, і що їм під силу будь-яка робота. Коли вони вперше пішли в похід проти шляхти, свідомість обох юнаків змінилася. Вони перестали бути батьковими дітьми, малими пташенятами – тепер вони справжні воїни, сини України, які не знають страху перед
війною.
Остап виправдав всі надії старого батька. Спочатку він проявив себе як відважний козак. В бій завжди йшов першим і ніколи не боявся ворожої навали. За це козаки обрали його курінним отаманом. Тарас Бульба дуже пишався цим. Але недовго судилося воювати з ворогом молодому синові – згинув в муках від рук свого ворога. І тут він проявив свій незламний дух, бо жодного разу не промовив і слова під час катування.
Андрій теж недовго прожив. Його козацький войовничий дух піддався спокусі, і коли хлопець знову зустрівся з полячкою, то перейшов на бік свого ворога, аби бути там, де його мила. Помер від рук згорьованого батька.
Ось так два сини України прожили коротке життя і загинули: один геройською смертю, а інший – ганебно.
За повістю «Тарас Бульба» Миколи Гоголя головного героя було два сини – Остап та Андрій. Хлопці росли і навчалися разом, але кожен з них мав свої переконання і плани на майбутнє. Батько намагався виростити з них гарних, дужих козаків, а головне – щоб вони були вченими.
Остап більш грубим, прагматичним, він вчився, так як велів батько, але все життя хотів потрапити на Запорізьку Січ. Хлопець став справжнім чоловіком, який ніколи не зраджував особистим переконанням і відрізнявся своєю суворістю та серйозністю.
Андрій відрізнявся від брата
своїм характером. Хлопець був більш м’якосердим, він любив ігати красу, був надзвичайно ніжний з мамою. Його серце покорила полячка, і його не зупинило те, що вони не можуть бути разом через ворожнечу їх народів.
На Запорізькій Січі хлопці дуже швидко здобули повагу і визнання у бувалих козаків, а батько не міг натішитися з того. Брати одразу показали, які вони дужі, і що їм під силу будь-яка робота. Коли вони вперше пішли в похід проти шляхти, свідомість обох юнаків змінилася. Вони перестали бути батьковими дітьми, малими пташенятами – тепер вони справжні воїни, сини України, які не знають страху перед
війною.
Остап виправдав всі надії старого батька. Спочатку він проявив себе як відважний козак. В бій завжди йшов першим і ніколи не боявся ворожої навали. За це козаки обрали його курінним отаманом. Тарас Бульба дуже пишався цим. Але недовго судилося воювати з ворогом молодому синові – згинув в муках від рук свого ворога. І тут він проявив свій незламний дух, бо жодного разу не промовив і слова під час катування.
Андрій теж недовго прожив. Його козацький войовничий дух піддався спокусі, і коли хлопець знову зустрівся з полячкою, то перейшов на бік свого ворога, аби бути там, де його мила. Помер від рук згорьованого батька.
Ось так два сини України прожили коротке життя і загинули: один геройською смертю, а інший – ганебно.