Що є найважливішим у житті кожного з нас? Це питання аж ніяк не пусте, тому що воно дозволяє правильно розібратися в будь-якій життєвій ситуації, вірним образом розставити життєві пріоритети, щоб домогтися самого приємного результату і практично ніколи ні про що не шкодувати. Думається, що однією з найбільш важливих, якщо і зовсім не найважливішим елементів життя кожної людини є сім’я. У чому користь гарної й міцної сім’ї для певної особистості? Перш за все, в тому, що людина дуже погано переносить самотність, але сім’я допомагає впоратися з цим. Крім того, завдяки родині можна задовольнити безліч самих різних потреб. Зокрема, у власній родині людина може отримати розуміння, підтримку. З власними рідними в сім’ї можна обговорити практично все без винятків. Можна поділитися своїми душевними переживаннями, найзаповітнішими мріями, печалями і турботами. Цього ніколи не зрозуміють друзі або співробітники по роботі, розуміння всіх цих аспектів може бути викликане лише однією сім’єю і ніким більше. Близькі люди не просто підтримують, вони раді і щасливі це робити, адже таким чином вони відчувають себе потрібними, корисними і коханими. Звичайно, завжди треба відповідати взаємністю. Надзвичайно важливо також і те, що члени сім’ї можуть підтримати людину в найскладніші життєві моменти, коли всі інші, найімовірніше, просто відвернуться від людини і забудуть про неї. Саме виходячи з усіх вищевказаних причин і обставин багато письменників, поетів, людей творчості і тому подібних настільки трепетно ставилися до сім’ї і найкращим чином про неї висловлювалися. Сім’ю людини абсолютно заслужено порівнюють з зерниною, яка ніколи не вмирає, на полі життя. Тобто, сім’я є вічним і найбільш важливим у житті будь-кого аспектом. Як би не розвивалися життєві обставини людини, які б проблеми у неї не виникали, з чим би їй довелося боротися і стикатися, вона завжди зможе знайти розуміння, заспокоєння і підтримку в сім’ї. Більш того, деякі члени сім’ї зможуть перейняти на себе деякі функції, якщо в цьому виникне реальна необхідність. Я думаю, що таке трепетне ставлення по відношенню до своєї сім’ї повністю виправдовується в дійсності. І не даремно сім’я почала займати настільки важливе місце в житті людини, що поети, письменники та інші творчі особистості стали приділяти їй багато уваги. Кожен з нас може проаналізувати власну сім’ю, щоб зробити висновок про те, наскільки корисною вона є.
Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. Серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість «Захар Беркут», створена у 1883 році. У цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим — молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим — молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.