Не знаю, що Ви маєте на увазі таблиця-характеристика, які у неї мають бути графи ? Чи може бути так: наприклад в центрі пишемо козаки, нижче - портрет, порядод - риси характеру. Чи це потрібно зробити для кожного козака. Одним словом, не знаю, як Ви її будете оформляти, але Вам може пригодитится приблизно такий текст:
щодо портретного опису козаків: цитати: "Семен Непораднийбув кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди". У нього чорний довгий оселедець, який він закручувати за вухо та вуса, зложені складно по-запорозьки вниз.. Дід Панас, незважаючи на те. що вже був старий козарлюга виглядав так: "Мимо своєї старости він голив чисто лоб й бороду та заплітав по-молодецьки свого сивого чуба. А довгий на аршин вус двома мітлами звисав аж на груди.."
У творі зображено, що для козака першим другом є його вірний кінь: наприклад, вороний кінь Семена "...що пасся недалеко на припоні, як побачив свого пана, заіржав весело, наче б хотів його з дниною привітати".
Козаки веселі, дружні, з гумором, ніхто не ображався за інколи не зовсі милозвучні прізвиська. "На Січі не питали нікого, як зветься; там зараз причіпали кожному ймення, з яким не розставався вже до смерти. Хоч би як козака негарно назвати, він цього не соромиться. Козаки говорили: "Не ймення тебе красить, а ти його краси". Найбільше чванився козак тим, коли на ділі показував, що він не є такий, яким його при перший нагоді прозвали".
За їхньою мужністю і, здавалося б, грубістю ховається добра і щира душа. Це видно з того, як вони дбали про Павлуся. "Непорадний почав своїми грубими руками загортати хлопця кожухом з усіх боків". Та й дід Панас пильнував Павлуся поки той спав, як малу дитину. Щоб йому сонце не напекло, щоб козаки його гучними розмовами і танцями не розбудили. Сотник Недоля, коли зрозумів, що Петро - брат Павлуся - залишився єдиною пітримкою у житті хлопця, наказав перед боєм "- Ти, Петре, лишишся при мені між посильними козаками, хлопець теж..."
Багато є вказаівок на те, що козаки були віруючими християнами і душе шанували свою віру. Так Семен умивався "не перестаючи молитися", а коли зрозумів, що татари цієї ночі знищили село, то подумав: "Господи хрещений народ!"
Як висновок: козаки в творі зображені як волелюбний, життєрадісний народ. У них велике почуттям обов’язку перед рідним народом, землею. Їх також змальовано як чесних, справедливих і не жорстоких людей: убити людину без суду і не під час бою або убити ворожих посланців для них неприпустимо. Так вони залишили життя татарину Гусейну, але в якості справедливого суду убили зрадника рідної землі - Карима.
Український народ славиться своєю співочістю, а уж народних пісень існує безліч. Є пісні, автором яких є сам народ, створені строіччя тому. А є пісні, які були створені відомими людьми, але стали дійсно народними.
Наприклад, пісні Марусі Чурай - "Засвіт встали козаченьки" і "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Відому пісню "Їхав козак за Дунай" написав козак Семен Климовський. Частина народних пісень написана на вірші відомих поетів. Всі ми чули пісню на вірш Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий", а зворушлива пісня "Ніч яка місячна" написана на вірш Михайла Старицького.
Ті ж пісні, що дойшли до нас з давніх давен, етнографи поділяють на кілька груп. Наприклад, обрядові пісні бувають календарно-обрядовими, тобто присвяченими якійсь календарній події: це веснянки, гаївки, русальні пісні, петрівки, купальські пісні, жниварські пісні. До обрядових пісень відносять щедрівки та колядки, які ми досі охоче співаємо. До родинно-обрядових пісень відносять весільні пісні та голосіння. Соціально-побутові пісні - це козацькі, кріпацькі, чумацькі, пісні, ремісницькі, рекрутські пісні (солдатські), бурлацькі, тощо.До епічних пісень належать історичні пісні, билини та думи.
Таким чином, пісня з давніх часів супроводжувало людину впродовж усього життя - у буквальному сенсу від колиски до труни. І це не дивно, бо народна пісня є душою народу.
Відповідь:
Не знаю, що Ви маєте на увазі таблиця-характеристика, які у неї мають бути графи ? Чи може бути так: наприклад в центрі пишемо козаки, нижче - портрет, порядод - риси характеру. Чи це потрібно зробити для кожного козака. Одним словом, не знаю, як Ви її будете оформляти, але Вам може пригодитится приблизно такий текст:
щодо портретного опису козаків: цитати: "Семен Непораднийбув кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди". У нього чорний довгий оселедець, який він закручувати за вухо та вуса, зложені складно по-запорозьки вниз.. Дід Панас, незважаючи на те. що вже був старий козарлюга виглядав так: "Мимо своєї старости він голив чисто лоб й бороду та заплітав по-молодецьки свого сивого чуба. А довгий на аршин вус двома мітлами звисав аж на груди.."
У творі зображено, що для козака першим другом є його вірний кінь: наприклад, вороний кінь Семена "...що пасся недалеко на припоні, як побачив свого пана, заіржав весело, наче б хотів його з дниною привітати".
Козаки веселі, дружні, з гумором, ніхто не ображався за інколи не зовсі милозвучні прізвиська. "На Січі не питали нікого, як зветься; там зараз причіпали кожному ймення, з яким не розставався вже до смерти. Хоч би як козака негарно назвати, він цього не соромиться. Козаки говорили: "Не ймення тебе красить, а ти його краси". Найбільше чванився козак тим, коли на ділі показував, що він не є такий, яким його при перший нагоді прозвали".
За їхньою мужністю і, здавалося б, грубістю ховається добра і щира душа. Це видно з того, як вони дбали про Павлуся. "Непорадний почав своїми грубими руками загортати хлопця кожухом з усіх боків". Та й дід Панас пильнував Павлуся поки той спав, як малу дитину. Щоб йому сонце не напекло, щоб козаки його гучними розмовами і танцями не розбудили. Сотник Недоля, коли зрозумів, що Петро - брат Павлуся - залишився єдиною пітримкою у житті хлопця, наказав перед боєм "- Ти, Петре, лишишся при мені між посильними козаками, хлопець теж..."
Багато є вказаівок на те, що козаки були віруючими християнами і душе шанували свою віру. Так Семен умивався "не перестаючи молитися", а коли зрозумів, що татари цієї ночі знищили село, то подумав: "Господи хрещений народ!"
Як висновок: козаки в творі зображені як волелюбний, життєрадісний народ. У них велике почуттям обов’язку перед рідним народом, землею. Їх також змальовано як чесних, справедливих і не жорстоких людей: убити людину без суду і не під час бою або убити ворожих посланців для них неприпустимо. Так вони залишили життя татарину Гусейну, але в якості справедливого суду убили зрадника рідної землі - Карима.
Пояснення:
Пісня - душа народу
Український народ славиться своєю співочістю, а уж народних пісень існує безліч. Є пісні, автором яких є сам народ, створені строіччя тому. А є пісні, які були створені відомими людьми, але стали дійсно народними.
Наприклад, пісні Марусі Чурай - "Засвіт встали козаченьки" і "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Відому пісню "Їхав козак за Дунай" написав козак Семен Климовський. Частина народних пісень написана на вірші відомих поетів. Всі ми чули пісню на вірш Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий", а зворушлива пісня "Ніч яка місячна" написана на вірш Михайла Старицького.
Ті ж пісні, що дойшли до нас з давніх давен, етнографи поділяють на кілька груп. Наприклад, обрядові пісні бувають календарно-обрядовими, тобто присвяченими якійсь календарній події: це веснянки, гаївки, русальні пісні, петрівки, купальські пісні, жниварські пісні. До обрядових пісень відносять щедрівки та колядки, які ми досі охоче співаємо. До родинно-обрядових пісень відносять весільні пісні та голосіння. Соціально-побутові пісні - це козацькі, кріпацькі, чумацькі, пісні, ремісницькі, рекрутські пісні (солдатські), бурлацькі, тощо.До епічних пісень належать історичні пісні, билини та думи.
Таким чином, пісня з давніх часів супроводжувало людину впродовж усього життя - у буквальному сенсу від колиски до труни. І це не дивно, бо народна пісня є душою народу.
Подробнее - на -